Грамінопассалороз

Характерною ознакою хвороби є утворення плям на листках, які з часом змінюють колір від світло-коричневого до майже чорного.

Плями часто мають видовжену форму, що відповідає жилкуванню листка, і можуть бути оточені вираженою хлоротичною облямівкою.

За умов високої вологості на уражених ділянках з’являється грибковий наліт, що є ознакою масового спороношення патогену.

Первинні симптоми найчастіше помітні на нижніх листках, оскільки вони довше утримують вологу і знаходяться ближче до джерела інфекції.

• плямистість листових пластинок;
• передчасне в’янення та засихання листя;
• зниження загального тургору уражених рослин.

Збудником хвороби є гриб роду Graminopassalora, який належить до патогенів, що вражають представників родини тонконогових (злакових).

Цей мікроорганізм пристосований до виживання на рештках рослин, де він зберігає життєздатність до настання сприятливих для розвитку умов.

Життєвий цикл гриба включає стадію утворення конідій, які переносяться повітряними потоками або краплями дощу на нові рослини.

Інфекція проникає в тканини через продихи, після чого грибниця активно розвивається в паренхімі листка, виснажуючи ресурси рослини.

Біологія цього збудника передбачає високу здатність до еволюційних змін, що дозволяє йому долати захисні бар'єри багатьох сортів зернових.

Розвиток грамінопассалорозу інтенсивно відбувається за температури повітря від 18 до 24 градусів за Цельсієм при високій відносній вологості.

Наявність крапельно-рідкої вологи на поверхні листків протягом кількох годин є критичною умовою для проростання спор та інфікування.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат, де волога затримується довше, що значно прискорює епіфітотійний процес.

Хвороба швидше поширюється в умовах частих дощів, особливо якщо вони супроводжуються поривчастим вітром, який розносить спори.

Порушення агротехнічних вимог щодо густоти стояння рослин суттєво підвищує ризик виникнення спалахів інфекції на полях.

Головна шкода від хвороби полягає у критичному зменшенні площі фотосинтезуючої поверхні, що знижує врожайність зернових.

Рослини, уражені грамінопассалорозом, не здатні повноцінно забезпечити налив зерна, що призводить до втрати ваги та погіршення якості врожаю.

Сильне ураження листя верхнього ярусу призводить до того, що рослина починає передчасно завершувати вегетацію, не накопичивши достатньо цукрів.

Патоген послаблює імунну систему зернових, роблячи їх більш схильними до зараження іншими хворобами або шкідниками.

Врешті-решт це призводить до зниження натури зерна, що негативно впливає на його ринкову ціну та харчові якості продукції.

Дотримання сівозміни є основним заходом, який дозволяє уникнути накопичення інфекційного фону в ґрунті та на рештках.

Глибока оранка допомагає знизити запас спор патогену, оскільки переміщення залишків у глибші шари сприяє їх швидшому розкладанню.

Використання фунгіцидів під час вегетації дозволяє контролювати розвиток хвороби, особливо при виявленні перших ознак плямистості.

Важливо своєчасно проводити обробку посівів, не чекаючи, поки інфекція охопить більшу частину листового апарату рослин.

Сорти, стійкі до грибкових хвороб, повинні займати ключове місце у структурі посівів для зменшення залежності від пестицидів.