Іліау

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді дрібних плям на листкових піхвах, які швидко набувають червонувато-коричневого забарвлення. Пізніше ці плями зливаються, утворюючи великі некротичні зони.

На поверхні стебел можна спостерігати характерний білувато-сірий наліт, що складається з конідіального спороношення гриба. Уражені ділянки стають вразливими до вторинних інфекцій.

Молоді пагони, уражені хворобою, часто викривляються. Процес росту значно сповільнюється, міжвузля стають коротшими, а рослина виглядає пригніченою порівняно зі здоровими екземплярами.

Запущені форми хвороби призводять до повного пересихання верхівок та загибелі молодих пагонів. Листя стає ламким, жовтіє, а згодом набуває бурого відтінку.

• Червоні плями на піхвах листя.
• Сірий наліт на стеблах.
• Затримка росту стебла.
• Викривлення пагонів.
• Відмирання верхівкових бруньок.

Збудником захворювання є гриб Gnomonia iliau. Це патоген, що спеціалізується на ураженні молодих тканин цукрової тростини, перешкоджаючи нормальному розвитку пагонів у ранній період вегетації.

Гриб здатний тривалий час виживати на рослинних рештках, що робить поле джерелом інфекції на наступні сезони. Спорідненість гриба до вологих умов дозволяє йому швидко поширюватися за допомогою крапель дощу.

Міцелій патогена проникає у тканини стебла, де починає розвиватися, виділяючи токсичні продукти метаболізму. Це призводить до поступового відмирання клітин і порушення метаболічних процесів рослини.

Особливістю біології Gnomonia iliau є здатність уражати самі «очі» (бруньки) на стеблах, через що проростання тростини стає нерівномірним або зовсім припиняється.

Дослідження показують, що патоген найкраще розвивається в умовах обмеженого доступу кисню та при високій вологості всередині густих насаджень.

Прохолодна та дощова погода є головним пусковим механізмом для розвитку епіфітотії. Гриб активно розмножується, коли температура тримається в межах 15-20 градусів Цельсія.

Надмірна щільність посадки тростини створює сприятливий мікроклімат, де волога довго утримується на поверхні стебел, сприяючи проростанню спор гриба.

Недостатній дренаж ґрунту, що веде до застою води, значно підвищує ризики ураження кореневої системи та нижніх вузлів стебла, через що рослина стає вразливою для Gnomonia iliau.

Використання посадкового матеріалу, зібраного з уже заражених ділянок, є найшвидшим шляхом передачі хвороби на нові поля. Патоген часто передається саме через приховану інфекцію в тканинах живців.

Наявність бур'янів, що можуть виступати резерваторами інфекції, також сприяє розповсюдженню гриба на промислових площах.

Основна небезпека іліау полягає у зниженні густоти стояння рослин через загибель молодих пагонів. Це прямо впливає на обсяг майбутнього врожаю біомаси.

Ураження стебел погіршує якісні показники тростини: вміст цукрів суттєво знижується, оскільки порушується нормальний процес фотосинтезу та транспорту поживних речовин.

Збитки зростають через необхідність витрат на додаткову обробку фунгіцидами та можливу необхідність пересівання великих площ у разі епіфітотії.

Хвороба робить стебла крихкими, що ускладнює механізоване збирання врожаю та призводить до великих втрат під час проходу комбайнів.

Пошкоджена тростина має низьку регенеративну здатність, що робить її непридатною для залишення на наступні роки як плантації багаторазового збору.

Першочерговим заходом є використання здорового посадкового матеріалу. Садіння має проводитися лише живцями, що пройшли фітосанітарний контроль та сертифікацію.

Термічна дезінфекція живців у воді при температурі близько 50-52 градусів протягом пів години дозволяє знищити грибницю в тканинах без шкоди для самого матеріалу.

Дотримання сівозміни є критичним. Вирощування культур, які не уражаються даним патогеном, протягом 3 років дозволяє суттєво зменшити інфекційний тиск у ґрунті.

Ретельне очищення полів від післяжнивних решток запобігає накопиченню спор. Спалювання або глибока оранка дозволяють позбутися основного джерела живлення для гриба в міжсезоння.

Профілактичне обприскування сучасними фунгіцидами на ранніх стадіях появи симптомів може стримати розвиток хвороби, проте цей захід є допоміжним до агротехнічних методів.