Фузаріоз сулавесійський

Ознаки захворювання починаються з в'янення нижнього листя, яке згодом жовтіє, сохне та поступово опадає.

У денний час спостерігається втрата тургору рослинами, що вказує на блокування судинної системи міцелієм патогена.

При розрізі кореневої шийки спостерігається коричневе забарвлення судин, що свідчить про глибоке ураження тканин грибницею.

У запущеній стадії спостерігається повна зупинка росту, коріння стає крихким і набуває темно-бурого відтінку через гнильні процеси.

За умов високої вологості повітря на поверхні стебла може виступати наліт, що має вигляд тонкої біло-рожевої павутини.

Збудником цієї хвороби є гриб Fusarium sulawesiense, який належить до групи ґрунтових патогенів, що мешкають у кореневмісному шарі.

Цей мікроорганізм здатний утворювати хламідоспори, завдяки яким він виживає у несприятливих умовах протягом тривалого періоду в ґрунті.

Патоген проникає в рослину через коріння або механічні пошкодження, колонізуючи судинну систему та виділяючи токсини, що руйнують рослинні клітини.

Розмноження гриба відбувається через утворення конідій, які легко переносяться потоками води під час поливу або дощів.

Висока пластичність виду дозволяє йому адаптуватися до різних типів субстратів, що ускладнює повне викорінення гриба з агроценозу.

Розвитку хвороби сприяють температури ґрунту в межах +20…+25°C, які є оптимальними для активної життєдіяльності Fusarium sulawesiense.

Надмірна вологість ґрунту та відсутність належного дренажу значно підвищують ймовірність зараження великих площ посівів.

Кислий ґрунт із низьким вмістом органічних речовин часто стає середовищем, де патоген проявляє максимальну агресивність.

Пошкодження кореневої системи під час обробітку ґрунту або пересаджування створює «ворота» для інфекції, полегшуючи доступ гриба всередину.

Порушення агротехнічних норм, зокрема монокультура, призводить до накопичення інфекційного навантаження у верхньому шарі ґрунту.

Хвороба несе значну загрозу врожаю, оскільки призводить до відмирання цілих рослин ще до настання фази плодоношення.

Навіть при слабкому ураженні якість продукції різко знижується через порушення обміну речовин та накопичення токсинів у тканинах.

Масове поширення патогена може спричинити втрату 50-80% врожаю, що робить вирощування певних культур економічно невигідним.

Ґрунт, заражений цим грибом, вимагає тривалого карантину, оскільки збудник зберігає вірулентність протягом багатьох років.

Шкода також полягає у необхідності додаткових інвестицій у заходи з дезінфекції та боротьби з інфекцією на наступні сезони.

Основою захисту є використання тільки здорового насіння та стійких сортів, які мінімізують ризик розвитку Fusarium sulawesiense.

Дотримання сівозміни дозволяє «розірвати» цикл розвитку патогена, позбавляючи його джерела живлення на певній ділянці.

Ефективним заходом є внесення біологічних препаратів на основі грибів-антагоністів, що пригнічують ріст патогенної мікрофлори.

Необхідно стежити за режимом поливу, уникаючи тривалого перезволоження та застою води біля кореневої шийки.

• Видалення хворих рослин разом із прикореневою грудкою землі.
• Регулярна дезінфекція інвентарю та горщиків для вирощування.
• Застосування фунгіцидів системної дії при виявленні перших симптомів.