Фузаріоз колоса

Основною ознакою є передчасне побіління колоса або його окремих частин на фоні здорових зелених рослин. Цей симптом часто називають «білоколосицею».

При високій вологості на лусочках колосків з'являється характерний рожевий або оранжевий наліт, який є спороношенням гриба (макроконідії).

Внутрішні тканини колоса руйнуються: зерна стають щуплими, зморшкуватими, часто набувають білястого чи рожевого відтінку через розвиток міцелію.

При сильному ураженні колосовий стрижень темніє, а колос стає крихким, що призводить до його обламування під час несприятливої погоди.

• Локальне ураження фрагментів колоса
• Рожевий споровий наліт
• Щуплість і деформація зерен
• Руйнування тканин стрижня колоса

Збудником фузаріозу колоса є комплекс грибів роду Fusarium, серед яких ключову роль відіграє Fusarium graminearum (телеоморфа Gibberella zeae). Це патогенний гриб, який виживає в ґрунті та на рослинних рештках.

Гриб належить до класу аскоміцетів і утворює сумчасту стадію, яка дозволяє йому успішно перезимовувати у польових умовах. Спори патогена активно розповсюджуються вітром та краплями дощу.

Інфікування відбувається переважно у фазу цвітіння злакових, коли пиляки стають поживним середовищем для проростання конідій. Патоген проникає всередину тканин колоса та руйнує їх.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю повітря. У процесі своєї життєдіяльності патоген синтезує небезпечні вторинні метаболіти — мікотоксини.

На відміну від багатьох інших хвороб, фузаріоз уражує репродуктивні органи злаків, що робить його вкрай небезпечним для якості отриманого зерна.

Розвитку фузаріозу колоса сприяють часті опади та висока вологість повітря, що збігаються з фазою цвітіння зернових культур.

Оптимальні температури для зараження становлять від +20°C до +28°C. Тривале зволоження колосків у цей період гарантує епіфітотію.

Наявність у полі великої кількості пожнивних решток пшениці або кукурудзи є основним джерелом інфекції для нових посівів.

Порушення сівозміни, зокрема повернення зернових на те саме поле через короткі проміжки часу, значно підвищує ризик захворювання.

Використання сортів, нестійких до патогену, у поєднанні зі сприятливими погодними умовами робить посіви надзвичайно вразливими.

Фузаріоз є однією з найбільш шкідливих хвороб злаків, що призводить до суттєвого зменшення врожайності та якості зерна.

Зерно, уражене фузаріозом, є токсичним через накопичення дезоксиніваленолу та інших мікотоксинів, що робить його непридатним для харчування людей та тварин.

Мікотоксини викликають серйозні отруєння, тому таке зерно не допускається до переробки без спеціального очищення.

Хвороба погіршує схожість насіння, що спричиняє зрідженість сходів і розвиток кореневих гнилей у наступному вегетаційному сезоні.

Економічні втрати складаються з недобору врожаю, витрат на доочистку зерна та штрафів за невідповідність стандартам якості.

Основою захисту є вибір стійких сортів та чітке дотримання сівозміни, де пшениця не висівається після кукурудзи.

Ретельне подрібнення та глибока заробка пожнивних решток у ґрунт прискорює їх розкладання і знижує запас інфекції на полі.

Застосування фунгіцидів у фазу цвітіння дозволяє істотно зменшити ступінь ураження колосів, якщо обрано правильний препарат.

Протруювання насіння якісними фунгіцидними препаратами запобігає перенесенню інфекції та захищає молоді сходи від фузаріозних кореневих гнилей.

Моніторинг погодних прогнозів у критичні фази розвитку зернових допомагає вчасно спланувати та провести необхідні захисні обробки.