Фібуларізоктоніоз

Симптоми захворювання проявляються у вигляді темних некротичних уражень у прикореневій зоні стебла. Уражені тканини з часом стають крихкими, що часто призводить до вилягання рослин або їх передчасної загибелі.

Рослини, що уражені цим грибом, візуально відстають у рості від здорових екземплярів. Листя може набувати жовтуватого відтінку, поступово в'янути, а коренева система виглядає недорозвиненою та потемнілою.

Збудником хвороби є гриб Fibularhizoctonia, що належить до класу базидіоміцетів. Цей патоген спеціалізується на ураженні кореневої шийки та кореневої системи багатьох видів рослин, проникаючи в тканини через мікротріщини або безпосередньо через епідерміс.

Він здатний тривалий час виживати в ґрунті, використовуючи рослинні рештки як субстрат для живлення. Наявність пряжок на гіфах є надійною ознакою для ідентифікації цього роду грибів при мікроскопічному аналізі.

Активне поширення інфекції спостерігається під час вологої та прохолодної погоди, яка сприяє проростанню склероціїв гриба. Важливою умовою розвитку є висока щільність ґрунту, що перешкоджає нормальному обміну повітря.

Надмірне азотне живлення або порушення строків посіву також можуть спровокувати спалахи хвороби. Патоген найкраще почувається на ділянках, де роками вирощувалися монокультури, що накопичують велику кількість інфекційного навантаження.

Хвороба завдає значної шкоди через випадіння проростків, що суттєво знижує продуктивну густоту посівів. Це призводить до нерівномірного розвитку посівів та утворення «лисин» на полі.

На додаток до втрати кількості рослин, страждає і якість врожаю, оскільки ослаблені рослини не можуть сформувати повноцінне насіння. Економічні збитки також включають витрати на додаткові фунгіцидні обробки та можливий частковий пересів ділянок.

Заходи захисту повинні бути комплексними та розпочинатися ще до посіву культури. Найбільш ефективним є використання стійких сортів та якісного насіння, обробленого сучасними фунгіцидними протруювачами.

• Дотримання сівозміни з чергуванням культур різних родин.
• Якісний обробіток ґрунту для знищення джерел інфекції.
• Оптимізація строків посіву для запобігання впливу несприятливих умов.
• Контроль рівня кислотності ґрунту та забезпечення збалансованого живлення.