Еутипелльоз сливи

Головним симптомом еутипелльозу є утворення характерних вдавлених некротичних плям на гілках і стовбурі дерева. У цих зонах кора втрачає колір, а згодом починає розтріскуватися.

З часом на місці некрозу формується глибока виразка, оточена вираженим валиком калюсної тканини, який дерево нарощує у спробі ізолювати осередок інфекції.

На поверхні відмерлої кори в зонах ураження можна помітити дрібні чорні горбки — це плодові тіла (строми) гриба, які проривають епідерміс.

При прогресуванні хвороби уражені гілки поступово всихають. Листя на таких гілках жовтіє, дрібнішає, передчасно опадає, а саме дерево виявляє ознаки загального пригнічення.

Якщо хвороба переходить на стовбур, можлива повна загибель дерева, оскільки патоген порушує цілісність провідної системи, що призводить до критичного порушення обміну речовин.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Eutypella prunastri, який належить до класу Sordariomycetes. Цей патоген спеціалізується на ураженні деревини та кори кісточкових культур, спричиняючи глибокі некротичні зміни.

Життєвий цикл гриба включає формування строми, яка прориває кору дерева та стає місцем утворення плодових тіл — перитеціїв. Спори патогена розносяться вітром та краплями дощу, потрапляючи на свіжі рани.

Інфекція характеризується тривалим прихованим розвитком всередині тканин деревини. Грибниця проникає глибоко в ксилему, поступово порушуючи процеси сокоруху та живлення дерева.

Біологічно Eutypella prunastri вважається паразитом, здатним перезимовувати в уражених частинах дерева, зберігаючи високу інфекційну активність протягом кількох років.

Розвиток патогена найчастіше починається через механічні пошкодження кори, спили або морозобоїни, де гриб починає свою агресивну колонізацію тканин рослини.

Найбільш сприятливими умовами для поширення гриба є висока вологість повітря та помірні температури, що сприяють активному проростанню спор.

Ослаблені дерева, що відчувають стрес через посуху, надмірну вологість або нестачу поживних речовин, схильні до зараження еутипелльозом у першу чергу.

Важливим фактором розвитку хвороби є наявність відкритих ран на корі. Будь-які тріщини після морозів, сонячні опіки або неправильно виконана обрізка стають «воротами» для інфекції.

У густих, погано провітрюваних кронах створюється мікроклімат із підвищеною вологістю, що значно полегшує проростання спор на пошкоджених ділянках кори.

Поширення спор відбувається переважно навесні та восени, коли волога на поверхні кори зберігається достатньо довго для успішного інфікування тканин.

Еутипелльоз завдає значної шкоди врожайності, оскільки уражені гілки поступово перестають плодоносити та з часом гинуть, зменшуючи продуктивну площу крони.

У разі ураження штамба дерево може загинути повністю протягом кількох сезонів, що призводить до необхідності видалення та знищення цілих екземплярів у саду.

Хвороба призводить до суттєвого зниження загального імунітету дерева, роблячи його вразливим для інших шкідників та хвороб, що потребує додаткових витрат на лікування.

Пошкоджена деревина стає крихкою, що підвищує ризик розлому великих скелетних гілок під вагою врожаю або під дією сильного вітру.

Економічні збитки полягають не лише у втраті дерев, а й у значних витратах праці на санітарну обрізку та утилізацію інфікованих залишків рослин.

Першочерговим заходом захисту є суворе дотримання агротехніки, включаючи якісну дезінфекцію інструменту після кожної обрізки заражених дерев.

Необхідно вчасно проводити санітарну обрізку: всі уражені гілки видаляють із захопленням здорової тканини та обов'язково спалюють за межами саду.

Усі місця зрізів та механічних пошкоджень мають бути негайно оброблені дезінфікуючими розчинами та замазані якісними садовими мастиками або фарбами на натуральній основі.

Для запобігання зараженню слід підтримувати високий рівень здоров'я саду, забезпечуючи збалансоване живлення та полив, що підвищує природну резистентність дерев.

У періоди активного розльоту спор (весна) виправдано застосування фунгіцидів широкого спектру дії, дозволених до використання в садах для захисту кори кісточкових культур.