Борошниста роса калини

Першим симптомом є поява дрібних плям білого борошнистого нальоту, який нагадує розсипане борошно, на верхній стороні листкових пластинок.

З часом наліт стає більш щільним і охоплює не лише листя, а й молоді верхівки пагонів, черешки та навіть квітки, повністю покриваючи їх білим килимом.

З другої половини літа на білому фоні з'являються чорні крапки — це зрілі плодові тіла гриба, що свідчать про перехід патогена до спокою перед зимовим періодом.

Пошкоджене листя починає скручуватися, змінює свій природний колір на блідо-зелений або жовтий, поступово засихає і завчасно опадає, що оголює гілки.

Деформовані пагони припиняють свій ріст, їхні верхівки викривляються, а тканина кори може розтріскуватися, що робить рослину вразливою до вторинних інфекцій.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Erysiphe viburni, який спеціалізується на паразитуванні на представниках родини Viburnum. Це вузькоспеціалізований патоген.

Гриб розвивається переважно на поверхні вегетативних органів рослини. Він утворює міцелій, який розповсюджується епідермісом листків та молодих пагонів.

Харчування патогена відбувається за допомогою гаусторій — відростків, що проникають безпосередньо в клітини рослини-господаря для поглинання поживних речовин.

Зимуюча стадія гриба представлена клейстотеціями — темно-коричневими плодовими тілами, які зберігаються на рослинних рештках у ґрунті або на гілках.

Навесні, при підвищенні вологості та температури, з них вивільняються спори, що дають початок новому циклу інфекції на молодих листках калини.

Розвитку хвороби сприяють часті роси, тумани та висока вологість повітря, які забезпечують сприятливе середовище для проростання спор гриба.

Найбільш агресивно борошниста роса розвивається при температурних показниках від +18 до +25 градусів, особливо якщо вночі температура не опускається нижче +15.

Загущені посадки калини, де відсутня нормальна вентиляція, є ідеальним місцем для швидкого поширення патогену серед здорових кущів.

Надмірна кількість азотних добрив призводить до утворення ніжних тканин, які стають легкою здобиччю для міцелію, оскільки не мають достатнього захисного шару.

Порушення режиму поливу, зокрема тривале перезволоження ґрунту при нестачі сонячного світла, значно послаблює імунітет калини.

Гриб утворює щільну плівку на листках, яка повністю перекриває доступ світла, що критично знижує ефективність процесу фотосинтезу та накопичення вуглеводів.

Сильне ураження призводить до передчасного опадання листя, що позбавляє кущ можливості накопичити достатньо енергії для успішної зимівлі.

Виснажена хворобою калина втрачає свою декоративну цінність, стає менш стійкою до морозів та несприятливих погодних умов у наступному сезоні.

Якщо наліт покриває суцвіття, цвітіння стає мізерним або взагалі відсутнім, що зводить нанівець формування врожаю ягід, які мають велике харчове значення.

У запущених випадках грибниця витягує стільки поживних речовин, що кущ починає всихати частинами, що часто веде до повної втрати декоративної культури.

Першочерговим заходом є своєчасне прибирання опалого листя та спалювання сильно уражених частин пагонів, щоб запобігти накопиченню інфекційного фону на ділянці.

Ефективним агротехнічним прийомом є регулярне проріджування кущів, що дозволяє сонячним променям проникати всередину крони та забезпечує провітрювання.

Використання фунгіцидів на основі діючих речовин таких як сірка, дифеноконазол або пенконазол дає змогу швидко зупинити розвиток хвороби в період активної вегетації.

• Проведення профілактичних обробок біологічними препаратами на початкових етапах росту.
• Використання системних фунгіцидів при появі перших симптомів на листках.
• Підживлення калійними та фосфорними добривами для зміцнення імунітету рослин.

Для отримання стабільного результату необхідно проводити обробки з інтервалом у 10-14 днів, чергуючи різні класи препаратів, щоб уникнути звикання патогену.