Борошниста роса кизилу

Початкові ознаки проявляються у вигляді поодиноких білих плям на листі, які поступово зливаються в суцільний наліт.

Наліт має вигляд борошнистого порошку, який легко стирається пальцями, але швидко відновлюється через повторне розростання грибниці.

Уражене листя починає втрачати тургор, скручуватися та засихати, що призводить до часткового або повного дефоліації куща влітку.

Молоді пагони, уражені хворобою, викривляються, їхній ріст припиняється, а верхівки стають ламкими та нежиттєздатними.

Плоди кизилу також можуть вкриватися білим нальотом, що псує їхній зовнішній вигляд та знижує термін зберігання після збору.

Збудником цієї хвороби є спеціалізований патогенний гриб Erysiphe pulchra, який вражає тканини рослин родини кизилових.

Гриб утворює поверхневу грибницю, яка закріплюється на поверхні епідермісу листя та молодих пагонів за допомогою гаусторій.

Патоген поширюється за допомогою конідій, які переносяться вітром, водою або комахами з однієї рослини на іншу під час активної вегетації.

Зимує гриб у вигляді міцелію, що знаходиться в лусочках бруньок, а також у вигляді плодових тіл на опалому листі під кущем.

Здатність гриба швидко нарощувати біомасу при сприятливих умовах робить його вкрай небезпечним для декоративних посадок кизилу.

Температурний режим у межах +18...+24°C є оптимальним для інтенсивного росту міцелію та активного спороношення гриба.

Висока вологість повітря, викликана туманами або частими опадами, значно прискорює поширення інфекції по всій ділянці.

Погане провітрювання всередині крони створює "парниковий ефект", який сприяє накопиченню вологи та розвитку патогена.

Недотримання норм внесення азотних добрив призводить до появи надмірно соковитих пагонів, які гриб вражає в першу чергу.

Порушення режиму поливу, що провокує тривале зволоження прикореневої зони, також сприяє загальному ослабленню імунітету рослини.

Хвороба порушує процеси фотосинтезу, що призводить до загального виснаження рослини та зниження її життєвої енергії.

Передчасна втрата листя послаблює кущ перед зимовим періодом, що часто стає причиною вимерзання гілок у холодні зими.

Врожайність кизилу стає нестабільною, а якість плодів втрачається через уповільнення процесів накопичення цукрів у тканинах.

Тривале зараження призводить до поступової деградації дерева або куща, що може вимагати його радикальної обрізки або видалення.

Інфекція знижує декоративні якості кизилу, що робить його непридатним для використання в ландшафтному дизайні та озелененні.

Важливим етапом є щорічне збирання та спалювання опалого листя, де зберігаються зимуючі спори патогенного гриба.

Використання фунгіцидів системної дії є найбільш ефективним методом зупинки поширення хвороби при перших симптомах.

Регулярне проріджування крони забезпечує доступ світла та повітря, що робить умови середовища непридатними для гриба.

Підживлення рослин калійно-фосфорними добривами зміцнює клітинні стінки, перешкоджаючи проникненню грибниці всередину тканин.

• Використання стійких сортів кизилу.
• Регулярна дезінфекція садових інструментів.
• Застосування препаратів сірки за потреби.