Борошниста роса калини

Найпершою ознакою є поява на верхній стороні листків окремих білих плям, що нагадують розсипане борошно. З часом цей наліт поширюється на нижню сторону листка, черешки та молоді пагони.

Листя, уражене грибом, втрачає тургор, поступово жовтіє та засихає. У важких випадках спостерігається передчасний листопад, що послаблює рослину перед входом у зиму.

Верхівки пагонів, уражені борошнистою росою, часто викривляються, їхній ріст зупиняється. Це призводить до деформації крони, що помітно знижує естетичний вигляд декоративного куща.

На пізніх стадіях розвитку хвороби на білому нальоті можна побачити дрібні чорні крапки. Це клейстотеції, які свідчать про те, що патоген закінчив цикл активного розмноження.

На відміну від багатьох інших хвороб, борошнисту росу легко ідентифікувати візуально саме за специфічним зовнішнім виглядом нальоту, який на дотик нагадує м’який пух або борошно.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Erysiphe hedwigii. Це облігатний паразит, який спеціалізується на ураженні рослин родини Калинові, висмоктуючи поживні речовини з клітин тканин.

Гриб розвивається на поверхні органів рослини, утворюючи білий наліт, який згодом ущільнюється. Для поширення інфекції патоген використовує конідії, що переносяться вітром на великі відстані.

Життєвий цикл включає зимову стадію у вигляді клейстотеціїв — темних дрібних плодових тіл, що формуються на опалому листі та корі в кінці сезону. Вони дозволяють грибу пережити несприятливі умови.

Навесні, під час періоду підвищеної вологості, плодові тіла розриваються, викидаючи аскоспори, які є первинним джерелом зараження молодих листків та пагонів калини.

Біологія гриба тісно пов’язана з вегетацією рослини, тому період найбільшої активності патогена припадає на літній час, коли відбуваються активний ріст і розвиток листя калини.

Основними умовами для поширення гриба є висока вологість повітря та тепла погода. Особливо сприяють хворобі часті ранкові роси, які зволожують листя, створюючи сприятливе середовище.

Температурний режим у межах +18…+25°C є оптимальним для проростання спор та швидкого поширення міцелію. Саме за таких температур інфекція може охопити всю рослину за лічені дні.

Загущені посадки калини, де немає нормальної циркуляції повітря, стають осередками стійкої інфекції. У таких умовах волога випаровується повільно, що критично для гриба.

Надмірне азотне живлення призводить до утворення великої кількості ніжних, соковитих тканин, які легше проникають гіфи гриба. Це робить такі рослини групою ризику.

Недостатня кількість світла в густих заростях або затінених місцях саду суттєво знижує опірність калини до хвороб, роблячи її вразливою до атаки Erysiphe hedwigii.

Борошниста роса значно порушує фізіологічні процеси в тканинах калини. Блокування фотосинтезу через білий наліт позбавляє рослину енергії, необхідної для закладки бруньок.

Декоративність куща втрачається, що неприпустимо при використанні калини в ландшафтному дизайні. Хворі рослини виглядають неохайними та хворобливими через деформоване листя.

Невизрілі пагони, зупинені в рості грибом, гинуть під час перших морозів. Це призводить до «облисіння» окремих гілок та необхідності їх радикальної обрізки навесні.

Загальне ослаблення імунної системи рослини робить її вразливою до інших патогенів та шкідників, наприклад, попелиці, яка часто селиться на хворих гілках.

Якість плодів калини, якщо це сортова рослина, значно знижується. Ягоди стають меншими за розміром, гірше дозрівають і можуть мати неприємний присмак або грибковий наліт.

Профілактика є основою контролю. Вона передбачає вибір сортів, стійких до борошнистої роси, а також дотримання правильної відстані при посадці для провітрювання крони.

Щоосені слід ретельно збирати та знищувати (спалювати або глибоко закопувати) опале листя, оскільки саме в ньому зберігається основна маса інфекції гриба.

Застосування фунгіцидів необхідно починати при перших ознаках ураження. Добре працюють препарати сірки та сучасні системні фунгіциди, що знищують грибницю всередині тканин.

• Регулярна санітарна обрізка.
• Утилізація хворих залишків рослин.
• Використання фунгіцидів на основі триазолів.
• Підживлення калійними добривами для зміцнення імунітету.
• Використання біологічних препаратів для безпеки довкілля.

Повторні обробки слід проводити з інтервалом у 10–14 днів, змінюючи препарати, щоб уникнути виникнення резистентності гриба до активних речовин фунгіциду.