Борошниста роса акації

Основний симптом — поява білого порошкоподібного нальоту на листових пластинках. Спочатку він з'являється локально, але згодом покриває всю поверхню листка.

Крім листя, наліт охоплює молоді пагони, черешки та навіть квітки. Пошкоджені тканини втрачають природний колір, стають жовтуватими або коричневими, втрачаючи тургор.

З часом на нальоті формуються чорні крапки — це клейстотеції гриба. Їх поява свідчить про дозрівання спор та завершення активного циклу вегетації паразита.

Пошкоджене листя деформується, скручується в трубочки і завчасно опадає. Це негативно впливає на загальний стан крони, яка стає рідкою та хворобливою на вигляд.

На пагонах наліт викликає пригнічення росту та викривлення гілок. Верхівки пагонів можуть відмирати, що призводить до загальної деформації крони дерева.

Збудником цієї хвороби є гриб-аскоміцет Erysiphe baeumleri. Він є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає тканини робінії ложноакацієвої та інших видів роду Robinia.

Гриб утворює на поверхні органів рослини білий наліт, що складається з грибниці та органів розмноження. Взимку патоген зберігається у вигляді клейстотеціїв на залишках опалого листя.

Поширення інфекції здійснюється конідіями, які розносяться вітром на великі відстані. Завдяки цій здатності хвороба може швидко охоплювати цілі насадження протягом одного сезону.

Розвиток міцелію відбувається екзогенно, тобто він знаходиться зовні рослини, всмоктуючи поживні речовини через гаусторії. Це дозволяє грибу швидко нарощувати біомасу на поверхні листя.

Адаптаційні механізми Erysiphe baeumleri дозволяють йому виживати в різних кліматичних умовах. Особливо успішно гриб розвивається в умовах, де часто спостерігаються тумани та роси.

Сприятливим фактором для розвитку хвороби є висока вологість повітря. Особливо небезпечні періоди, коли вночі випадає рясна роса, а вдень стоїть помірно тепла погода.

Оптимальні температури для зараження знаходяться в діапазоні 18–25 градусів. При таких показниках швидкість розмноження конідій зростає в кілька разів.

Загущені посадки акації створюють специфічний мікроклімат, де волога затримується надовго. Це створює ідеальні умови для проростання спор гриба Erysiphe baeumleri.

Порушення агротехніки, зокрема надмірне внесення азотних добрив, стимулює ріст соковитої зелені, яка легко вражається патогеном. Рослина стає надто чутливою до грибків.

Відсутність санітарної обрізки та видалення опалого листя залишає джерела інфекції прямо під деревом. Навесні спори легко потрапляють на нове молоде листя через пориви вітру.

Борошниста роса значно послаблює дерева, знижуючи їхній імунітет. Внаслідок цього рослини стають вразливими до інших шкідників та вторинних інфекцій.

Порушення фотосинтезу через наліт веде до нестачі вуглеводів у деревині. Це негативно позначається на щорічному прирості гілок та загальному розвитку дерева.

Раннє опадання листя — це серйозний стрес для акації. Дерево не встигає накопичити достатньо енергії для успішної перезимівлі, що веде до підмерзання взимку.

В умовах міського озеленення втрачається декоративність насаджень. Вигляд білястих, деформованих пагонів псує ландшафт і знижує екологічну ефективність дерев.

У випадках сильного ураження молоді саджанці можуть загинути за один-два сезони. Старі дерева втрачають продуктивність і поступово переходять у стан суховершинності.

• Ретельне прибирання та утилізація опалого листя восени.
• Вирізання та спалювання пагонів з явними ознаками ураження.
• Профілактичне обприскування фунгіцидами на початку появи ознак.
• Використання препаратів сірки або системних фунгіцидів широкого спектра.
• Покращення циркуляції повітря шляхом вчасної обрізки крони.

Хімічний захист передбачає чергування діючих речовин для запобігання резистентності гриба. Починати обробки слід при перших проявах білого нальоту, не чекаючи масового розповсюдження.

Важливо забезпечити збалансоване живлення дерев з переважанням калійно-фосфорних добрив. Це зміцнює клітинні стінки рослин і підвищує їх опірність до проникнення грибниці.

Для промислових насаджень акації варто враховувати стійкість сортів до борошнистої роси. Підбір резистентних форм є найбільш надійним методом довготривалого захисту.

У дощові роки кількість обробок слід збільшувати, оскільки фунгіциди змиваються опадами. Варто використовувати прилипачі для подовження дії захисного шару на листках.