Епітеліацеві

Візуальними ознаками хвороби є поява специфічних нальотів на поверхні стовбурів, гілок або листя, які часто нагадують шкірясту плівку.

Уражені ділянки тканин поступово темніють, стають ламкими та піддаються некрозу, що призводить до відмирання окремих частин рослини.

На ранніх стадіях інфекції рослини можуть виглядати пригніченими, з ознаками хлорозу та передчасного скидання листяного покриву.

На стеблах можна помітити розмиті плями, які з часом розширюються, утворюючи плодові тіла патогенного гриба у формі кірочок.

• Локальна зміна забарвлення тканин
• Наявність грибного нальоту при підвищеній вологості
• Тріщини на корі та деформація молодих пагонів
• Затримка загального росту та розвитку рослини

Епітеліацеві (Epitheliaceae) — це родина базидіальних грибів, які виступають збудниками некротичних уражень та кортиціоїдних гнилей сільськогосподарських культур.

Ці патогени характеризуються паразитичним способом життя, використовуючи тканини рослини-господаря як джерело поживних речовин для свого розвитку.

Міцелій гриба проникає в міжклітинний простір рослини, виділяючи ферменти, що руйнують клітинні стінки та забезпечують поширення інфекції.

Збудник зберігається у ґрунті або на рослинних рештках у вигляді спор або склероціїв, що робить його вкрай стійким до несприятливих умов середовища.

Розповсюдження інфекції в агроценозах відбувається переважно через краплі дощу, вітер, а також інструменти, якими проводиться догляд за рослинами.

Розвиток грибів родини Епітеліацеві тісно пов'язаний з надмірною вологістю, яка є необхідною умовою для проростання спор та колонізації нових ділянок.

Оптимальні температурні показники для активного поширення інфекції знаходяться в межах помірних температур (від +18°C до +24°C).

Наявність будь-яких механічних пошкоджень на рослині відкриває "ворота" для проникнення міцелію, що значно підвищує відсоток ураження.

Недостатня вентиляція в теплицях або щільних посадках на відкритому ґрунті створює ідеальні умови для розмноження патогена.

Тривала дощова погода навесні та влітку створює передумови для епіфітотійного поширення хвороби в садах та на овочевих плантаціях.

Шкодочинність захворювання полягає у зниженні продуктивності фотосинтезу, що призводить до слабкого врожаю та погіршення якості плодів.

Пошкодження судинної системи рослини обмежує транспортування води та поживних речовин, що викликає висихання цілих гілок.

Ураження кореневої шийки та прикореневої зони може призвести до повної загибелі рослини, що створює великі прогалини в насадженнях.

Рослини, уражені епітеліацевими, стають значно вразливішими до дії інших патогенів та несприятливих погодних умов, таких як морози чи посуха.

Збитки в аграрному секторі також пов'язані зі збільшенням витрат на фунгіцидну обробку та необхідністю передчасного видалення хворих рослин.

Профілактика хвороби починається з дотримання оптимальної густоти насаджень для забезпечення хорошої циркуляції повітря навколо рослин.

Важливим заходом є регулярне видалення та утилізація всіх інфікованих частин рослин, включаючи опале листя, де зберігаються спори.

Рекомендується проведення профілактичних обробок фунгіцидами контактної дії на основі міді до початку активного росту рослин.

Дотримання сівозміни та внесення збалансованих мінеральних добрив підвищує природний імунітет культур до грибкових інфекцій.

Інструменти для обрізки слід регулярно дезінфікувати спеціальними розчинами, щоб уникнути перенесення інфекції між здоровими рослинами.