Епіхлое овсяницева

Візуальне виявлення хвороби неможливе, оскільки рослина виглядає здоровою і часто навіть більш потужною за незаражену.

Діагностика проводиться виключно лабораторними методами, такими як імуноферментний аналіз або мікроскопія тканин.

Косвенним показником наявності гриба є висока стійкість посівів до посухи та певних видів комах-шкідників.

Відсутність зовнішніх симптомів робить проблему невидимою до моменту споживання корму тваринами.

Моніторинг стану посівів має проводитися професійними агрономами на етапі контролю якості насіннєвого фонду.

Збудником є гриб-ендофіт Epichloe coenophiala, який живе всередині тканин рослин, переважно овсяниці тростинної.

Цей мікроорганізм не проявляє себе зовнішніми ознаками хвороби, оскільки існує в симбіозі з рослиною-господарем.

Гриб поширюється вертикальним шляхом — через насіння, в якому міститься грибниця, що проростає разом із зародком.

Гіфи гриба знаходяться в міжклітинному просторі стебел, листя та насіння, повністю інтегруючись у фізіологію злаку.

Біологічно цей гриб забезпечує рослині кращу адаптацію до зовнішніх стресів, що змушує фермерів часто нехтувати загрозою.

Розвиток гриба відбувається паралельно з ростом рослини, тому умови для овсяниці є умовами для активності ендофіта.

Горизонтальне поширення від рослини до рослини через ґрунт чи повітря відсутнє, інфекція передається лише через посівний матеріал.

Висока концентрація токсинів накопичується в тканинах рослини в період активної вегетації та зберігається в сіні.

Сортові особливості рослини впливають на ступінь колонізації грибом внутрішніх тканин злаку.

Відсутність контролю якості насіння є основним фактором поширення гриба на нові площі.

Найбільша загроза полягає у виробленні ергоалкалоїдів, які є високотоксичними для великої рогатої худоби та коней.

Тварини, що харчуються зараженою овсяницею, хворіють на «овсяничний токсикоз», який важко піддається лікуванню.

• Порушення терморегуляції тіла тварин.
• Зниження апетиту, втрата ваги та продуктивності.
• Проблеми з репродуктивною функцією та мертвонародження.
• Ризик розвитку гангренозних явищ у кінцівках.

Токсини залишаються стабільними навіть після висушування трави, тому сіно з таких посівів становить постійну небезпеку.

Економічні втрати фермерських господарств включають як падіж худоби, так і суттєве зниження молочної та м'ясної продуктивності.

Найефективніший захід — використання гарантовано чистого від ендофітів насіннєвого матеріалу.

Необхідно проводити лабораторне тестування партій насіння перед закладанням нових пасовищ або сінокосів.

У разі виявлення великої концентрації заражених рослин, доцільно провести повне розкорчування посівів.

Слід дотримуватися сівозміни, щоб замінити заражені ділянки культурами, що не є господарями для цього гриба.

Важливим кроком є перехід на вирощування сучасних сортів овсяниці, які пройшли селекційний відбір на відсутність токсичних ендофітів.