Дилофоспороз злакових

Найбільш характерною ознакою є скручування, деформація та склеювання листків верхнього ярусу, що призводить до викривлення стебла.

На пошкоджених листках та колосках з'являються характерні чорні дрібні пікніди, які часто зливаються в суцільні темні смуги або плями.

Колосся стає вкороченим і недорозвиненим, часто воно залишається всередині піхви верхнього листка, що візуально виглядає як "закручена" або "зав'язана" верхівка.

Тканини рослин у місцях зараження швидко втрачають зелене забарвлення, стають хлоротичними та з часом передчасно засихають.

Через приховану природу пошкоджень, для точної ідентифікації патогена необхідно проводити фітопатологічний аналіз рослинних зразків під мікроскопом.

Збудником захворювання є гриб Dilophospora alopecuri, який належить до класу Coelomycetes. Цей патоген є факультативним паразитом, тісно пов'язаним із пшеничною нематодою Anguina tritici.

Гриб не має здатності самостійно інфікувати рослину, тому його поширення повністю залежить від активності личинок нематод, які переносять конідії на своєму тілі.

На уражених тканинах рослин гриб утворює пікніди — чорні крапки, що містять масу спор. Ці спори забезпечені специфічними придатками для закріплення на кутикулі нематод.

Життєвий цикл патогена жорстко синхронізований із фенологічними фазами розвитку злакових культур, що дозволяє йому ефективно виживати в агроекосистемі.

Інфекція зберігається в ґрунті або на рослинних рештках у вигляді пікнід, а також у насіннєвому матеріалі, що був уражений нематодами у попередньому році.

Розвитку хвороби сприяють тривалі періоди прохолодної та вологої погоди в весняний період, коли триває активна вегетація злакових.

Підвищена вологість ґрунту стимулює вихід личинок нематод з галлів та полегшує їхній рух по плівці води на поверхні стебел до меристемних тканин.

Оптимальна температура для проростання спор та інфікування тканин знаходиться в межах 12–18 градусів за Цельсієм.

Порушення сівозміни, зокрема висівання зернових по зернових, сприяє накопиченню чисельності нематод і, відповідно, посиленню розвитку дилофоспорозу.

Наявність у посівному матеріалі домішок галлів пшеничної нематоди є головним чинником розповсюдження патогена на нові території.

Вредоносність хвороби виражається у суттєвому зниженні врожайності зернових культур через порушення росту та розвитку продуктивних органів рослин.

Уражені рослини не формують повноцінного колоса, або ж зерно в ньому є щуплим, що знижує загальну масу врожаю з одиниці площі.

Виникає проблема якості посівного матеріалу, оскільки насіння, отримане з хворих посівів, стає носієм інфекції та нематодної інвазії.

Рослини, уражені дилофоспорозом, стають менш стійкими до стресових факторів навколишнього середовища, таких як посуха чи дефіцит поживних речовин.

При масовому поширенні патогена господарство несе великі збитки, які потребують тривалого часу та витрат на проведення комплексу агротехнічних заходів оздоровлення.

Основою захисту є використання виключно здорового посівного матеріалу, очищеного на сучасних лініях від галлів нематод.

Дотримання раціональної сівозміни з чергуванням зернових та технічних культур дозволяє перервати цикл розвитку нематоди-переносника.

Зяблева оранка з переворотом пласта допомагає знищити значну частину запасів інфекції, що знаходяться на рослинних рештках у верхніх шарах ґрунту.

Використання стійких сортів та гібридів, які менш сприйнятливі до пошкоджень нематодами, значно зменшує ризик зараження дилофоспорозом.

Своєчасна боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами нематоди, є обов'язковою складовою інтегрованої системи захисту посівів.