Аскохітоз гороху

Перші ознаки ураження проявляються на сходах у вигляді коричневих плям на сім’ядолях та кореневій шийці. Це часто призводить до загибелі молодих рослин.

На листках та прилистках утворюються округлі плями коричневого кольору з темнішим обідком та світлим центром. Згодом плями зливаються, викликаючи всихання листової пластинки.

На стеблах симптоми виглядають як подовжені темно-бурі плями, які при сильному ураженні можуть охоплювати все стебло, призводячи до його перелому.

Ураження бобів проявляється у вигляді втиснутих плям із чорними крапками — пікнідами гриба. Насіння всередині таких бобів часто виявляється щуплим, зморшкуватим та зараженим інфекцією.

При високій вологості повітря на уражених ділянках помітний сірий або бурий наліт конидіального спороношення гриба, що є діагностичною ознакою.

Збудником хвороби є гриб Didymella pinodes (анаморфа Ascochyta pinodes). Це сумчастий гриб, який вражає всі надземні органи рослини протягом усього періоду вегетації.

Інфекція зберігається у ґрунті на рослинних рештках, а також передається через заражене насіння. Гриб здатен тривалий час існувати у вигляді пікнід та перитеціїв.

У циклі розвитку гриба важливу роль відіграють аскоспори, які поширюються вітром на значні відстані та викликають масове первинне зараження посівів.

Міцелій гриба проникає у тканини рослини, руйнуючи їхню структуру. У процесі розвитку патоген формує пікніди, що забезпечують вторинне поширення конідій протягом сезону.

Хвороба є типовим представником грибкових патогенів, що віддають перевагу вологому середовищу для успішного проростання спор та колонізації тканин гороху.

Основним чинником поширення аскохітозу є висока вологість повітря (понад 80%) та часті опади у період вегетації культури.

Оптимальна температура для інтенсивного розвитку гриба знаходиться у діапазоні від +20 до +25 градусів Цельсія, проте зараження можливе і при нижчих температурах.

Загущені посіви, що сприяють застою вологи у приземному шарі, створюють ідеальні мікрокліматичні умови для стрімкого розвитку епіфітотії.

Наявність великої кількості нерозкладених післяжнивних решток на полі з минулого року значно підвищує інфекційний фон та ризик раннього зараження.

Бур’яни з родини бобових можуть слугувати додатковим резерватором інфекції, підтримуючи життєздатність гриба за відсутності основної культури.

Аскохітоз завдає серйозної шкоди врожайності, знижуючи загальну масу зерна та його якість. Уражене насіння має низьку схожість та енергію проростання.

Хвороба призводить до передчасного старіння та відмирання листків, що критично знижує фотосинтетичну активність рослини у період формування бобів.

Шкодочинність проявляється у виляганні стебел через руйнування тканин, що вкрай ускладнює механізоване збирання врожаю та веде до додаткових втрат.

При сильному розвитку захворювання недобір урожаю зерна гороху може сягати 30-50% залежно від погодних умов та фази початку епіфітотії.

Заражене насіння може бути токсичним або непридатним для використання як корм через накопичення мікотоксинів, що виділяються грибом у процесі життєдіяльності.

Основою захисту є використання здорового, сертифікованого посівного матеріалу, вільного від патогену, та протруювання насіння фунгіцидами.

Необхідне дотримання сівозміни з поверненням гороху на попереднє поле не раніше ніж через 4-5 років, щоб знизити накопичення інфекції у ґрунті.

Глибока оранка ґрунту сприяє прискореному розкладанню рослинних решток, які є основним джерелом виживання гриба у зимовий період.

Застосування фунгіцидів у період вегетації, особливо у фази бутонізації та початку цвітіння, дозволяє ефективно стримувати поширення хвороби посівами.

• Просторова ізоляція від торішніх полів гороху.
• Збалансоване внесення фосфорно-калійних добрив для підвищення імунітету.
• Своєчасна боротьба з бур'янами-резерваторами.
• Вирощування стійких сортів, якщо вони доступні у регіональній селекції.