Дідімелльоз евкаліпта

Першими ознаками інфекції є поява невеликих жовтуватих плям на листкових пластинках. Згодом ці плями збільшуються, стають коричневими та обмеженими темним обідком.

У центрі уражених ділянок чітко помітні чорні крапки — пікніди. Це характерний симптом, за яким можна ідентифікувати Didymella eucalyptica серед інших плямистостей.

При інтенсивному ураженні плями зливаються, охоплюючи великі площі листка. Це спричиняє передчасне в’янення та масовий листопад, що послаблює рослину.

На стеблах молодих рослин інфекція проявляється у вигляді сухих некрозів, які можуть охоплювати пагін кільцем, викликаючи відмирання верхньої частини.

• жовті плями на листках;
• чорні плодові тіла гриба;
• некроз тканин;
• масове опадання листя;
• деформація гілок.

Збудником захворювання є аскоміцетовий гриб Didymella eucalyptica. Цей фітопатоген спеціалізується на ураженні різних видів роду Eucalyptus, спричиняючи некротичні процеси.

Біологія гриба передбачає утворення аскоспор, які поширюються повітряними потоками на великі відстані. Крапельна волога є необхідною умовою для проростання спор на поверхні рослини.

Патоген здатний тривалий час зберігатися в рослинних залишках та на опалому листі, утворюючи плодові тіла, що стають джерелом повторного зараження.

Міцелій гриба проникає в тканини листка, виділяючи токсини, які руйнують клітинні структури. Це призводить до повної втрати хлорофілу в зонах ураження.

Інфекційний процес активується з початком теплого сезону, коли спори потрапляють на молоді пагони та листя через продихи або мікропошкодження епідермісу.

Розвитку хвороби сприяють тривалі дощі та висока вологість повітря. Найбільша шкодочинність спостерігається у періоди, коли листя залишається мокрим протягом багатьох годин.

Температурний режим у межах +20…+24°C є ідеальним для стрімкого розмноження конідій. У суху та спекотну погоду розвиток інфекції суттєво сповільнюється.

Загущені посадки, де відсутня нормальна циркуляція повітря, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор та колонізації рослин грибом.

Наявність джерел інфекції у вигляді старого листя, що не було прибране під деревами, значно збільшує ризик зараження нових молодих пагонів навесні.

Ослаблення рослин через стресові фактори, такі як дефіцит поживних речовин або пошкодження шкідниками, робить евкаліпти більш вразливими до патогена.

У розсадниках дідімелльоз завдає значної шкоди садивний матеріал, зупиняючи його ріст та погіршуючи декоративні характеристики, що робить його непридатним для продажу.

Хвороба виснажує дерева, оскільки постійна втрата листя змушує рослину витрачати резервні ресурси на відновлення крони замість росту та розвитку деревини.

При тривалому перебігу хвороби спостерігається зниження загального імунітету дерева, що відкриває шлях для заселення шкідниками та іншими вторинними інфекціями.

У лісових культурах евкаліпта масове ураження може призвести до зниження загальної продуктивності насаджень та якості деревини в майбутньому.

Економічні збитки також включають витрати на проведення регулярних фунгіцидних обробок, необхідних для порятунку цінних колекцій або насаджень.

Найважливішою профілактичною мірою є санітарна гігієна насаджень: збір та знищення опалого листя та гілок, на яких може зимувати збудник хвороби.

Рекомендується регулярна обрізка крони для покращення освітлення та вентиляції, що перешкоджає накопиченню вологи на поверхні листя.

Використання фунгіцидів контактної та системної дії є виправданим у періоди епіфітотій. Обробки слід починати одразу після виявлення перших симптомів.

Дотримання просторової ізоляції між молодими та дорослими насадженнями допомагає зменшити ризик перенесення спор повітрям на здорові дерева.

Вирощування стійких до хвороби клонів є найкращим рішенням для запобігання поширенню дідімельозу у великих масштабах.