Дідімельоз

Первинні ознаки дідімельозу проявляються як невеликі плями, що мають хлоротичний край, а згодом набувають темно-коричневого або сірого кольору.

Характерною особливістю ураження є поступове збільшення плям у розмірах, що призводить до відмирання значних ділянок листкової пластини.

На стеблах рослин під впливом діяльності гриба можуть утворюватися виразки або тріщини, що перешкоджають нормальному транспортуванню поживних речовин.

При високому рівні вологості на місці плям можна помітити утворення дрібних чорних крапок, які є плодовими тілами гриба з новими спорами.

• передчасне пожовтіння листя;
• деформація молодих пагонів;
• зниження загальної опірності рослини до стресових чинників.

Збудником захворювання є патогенний гриб Didymella aliena, що належить до класу Dothideomycetes та здатний вражати широкий спектр культурних рослин.

Біологія гриба базується на здатності виживати у несприятливих умовах, перезимовуючи у формі міцелію або псевдотеціїв на опалому листі та рештках рослин.

Поширення інфекції в садах та полях відбувається за допомогою аскоспор, які переносяться вітром або краплями дощу на здорові тканини рослин.

Процес зараження активізується при потраплянні спор на вологу поверхню листя, де починається швидке утворення грибниці, що проникає в епідерміс.

Висока пластичність патогена дозволяє йому закріплюватися на різних органах рослин, включаючи листя, стебла та плоди, поступово виснажуючи організм господаря.

Головним фактором, що провокує спалах дідімельозу, є тривале зволоження надземної частини рослин, особливо при температурі повітря від 15 до 22 градусів.

Дощова погода під час активної вегетації створює ідеальні умови для вивільнення та поширення спор з джерел первинної інфекції.

Погана аерація насаджень, викликана відсутністю санітарної обрізки, призводить до того, що роса висихає повільно, подовжуючи період вразливості рослин.

Надмірне азотне живлення, яке сприяє активному росту м'яких тканин, робить рослини більш привабливими для атаки патогенного гриба.

Стан ґрунту та освітленість ділянки також мають значення, оскільки тінисті місця з поганим дренажем частіше страждають від грибкових інфекцій.

Дідімельоз завдає істотної шкоди, значно скорочуючи площу фотосинтезу, що безпосередньо впливає на швидкість накопичення цукрів та формування якісного врожаю.

Раннє опадання листя під впливом хвороби призводить до порушення фізіологічних процесів та зниження зимостійкості багаторічних насаджень.

Інфекція може переходити на плоди, погіршуючи їх товарний вигляд та роблячи непридатними для тривалого зберігання чи переробки.

Пошкоджені стебла втрачають свою міцність, що може призвести до їх зламу під дією вітру або ваги власного врожаю, спричиняючи втрату цілих гілок.

Економічні збитки складаються з витрат на фунгіциди, втрат від зниження якості продукції та необхідності оновлення хворих насаджень.

Система захисту базується на профілактиці, зокрема, на ретельному прибиранні та спалюванні опалого листя, де зберігається інфекційний запас гриба.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на покращення провітрювання рослин, що досягається правильним формуванням крони та дотриманням густоти посадки.

Використання крапельного поливу замість дощування дозволяє уникнути тривалого зволоження листкової поверхні, що знижує ймовірність зараження.

Хімічний контроль включає застосування фунгіцидів, які слід використовувати згідно з графіком обробок, орієнтуючись на фази розвитку рослин та прогноз погоди.

Інтегрована стратегія захисту також передбачає вибір стійких до збудника сортів та підтримання високого рівня агрофону для зміцнення імунітету культури.