Дихотомофтороз портулаку

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям темно-коричневого або чорного кольору на листі портулаку.

З часом ці плями швидко розростаються, набуваючи зонального вигляду, і можуть охоплювати значну частину листкової поверхні.

Центральна зона некротичних плям часто висихає, що призводить до розтріскування тканин та утворення отворів на листках.

За умов підвищеної вологості на уражених ділянках з'являється сіруватий наліт спороношення гриба, що добре помітний навіть без лупи.

При прогресуванні хвороби відбувається ураження стебел, що веде до їх в'янення, викривлення та повної загибелі рослини.

Збудником захворювання є патогенний гриб Dichotomophthora portulacae, який відноситься до групи мікроміцетів.

Цей мікроорганізм є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає представників родини Портулакові, зокрема портулак городній.

Гриб здатен тривалий час зберігатися в ґрунті або на рослинних рештках у вигляді міцелію, очікуючи сприятливих умов для розмноження.

Біологічний цикл розвитку патогену тісно пов'язаний з вологістю повітря та наявністю сприйнятливих тканин рослини-господаря.

У наукових дослідженнях даний вид також розглядається як перспективний біологічний агент для контролю чисельності бур'янів у сільськогосподарських угіддях.

Розвиток дихотомофторозу активізується за умови тривалої високої вологості повітря (понад 75%).

Оптимальні температурні параметри для життєдіяльності та поширення гриба знаходяться у межах +20…+28°C.

Густі посіви, які перешкоджають нормальній циркуляції повітря, створюють ідеальне середовище для швидкого спалаху інфекції.

Полив дощуванням є одним із чинників, що сприяють поширенню конідій патогена з одного ярусу рослин на інший.

Поганий дренаж ґрунту та наявність застійної вологи додатково послаблюють імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до нападу.

Хвороба завдає значної шкоди, оскільки призводить до пригнічення процесів фотосинтезу та суттєвого зниження життєздатності культури.

При інтенсивному ураженні декоративних сортів портулаку втрачається їхній естетичний вигляд, що робить їх непридатними для використання в квітниках.

На полях портулак городній може масово гинути, що часто сприймається як природне очищення ділянки від бур'яну, але шкодить іншим культурам.

Послаблені рослини стають більш схильними до впливу інших хвороб та шкідників, що погіршує загальний фітосанітарний стан ділянки.

Швидкість поширення інфекції при сприятливих умовах може призвести до знищення значних площ посівів за лічені дні.

Першочерговим заходом є агротехнічний контроль, що передбачає дотримання оптимальних схем висадки рослин для забезпечення провітрювання.

Важливо своєчасно видаляти та знищувати усі рослинні залишки, на яких може зимувати збудник хвороби.

Використання стійких до патогенів сортів та насіння, зібраного зі здорових ділянок, значно знижує ризики інфікування.

Для хімічного захисту рекомендується застосовувати фунгіциди на основі міді або системні препарати при перших ознаках хвороби.

• Проріджування посівів.
• Полив виключно під корінь.
• Дотримання сівозміни.