Фомопсис люпину

Первинні симптоми проявляються у вигляді бурих плям на стеблах, які згодом темніють і стають сірими, охоплюючи все більші площі.

На поверхні стебел можна помітити дрібні чорні крапки — пікніди. Їх розташування рядами є характерною рисою ураження саме цим патогеном.

Уражені рослини передчасно жовтіють та засихають, що призводить до загального пригнічення посіву та значного зниження врожайності насіннєвої маси.

Внутрішні тканини стебла поступово руйнуються під впливом грибниці, що порушує транспортування води та поживних речовин від кореневої системи до бобів.

Насіння, отримане з хворих рослин, часто має знижену енергію проростання і може бути носієм інфекції для наступного покоління.

Збудником захворювання є аскоміцет Diaporthe toxica (анаморфа Phomopsis leptostromiformis), який вражає різні види люпину.

Гриб зберігається в рослинних рештках та насінні, залишаючись життєздатним протягом кількох сезонів у ґрунті або на поверхні поля.

Патоген виробляє небезпечні мікотоксини — фомопсини, які мають гепатотоксичну дію на сільськогосподарських тварин, що споживають уражену масу.

Поширення інфекції здійснюється пікніоспорами, які утворюються у спеціальних плодових тілах (пікнідах) на стеблах рослин.

Біологія гриба дозволяє йому переходити від сапротрофного способу життя до активного паразитування залежно від фази розвитку рослини та вологості середовища.

Для інтенсивного розвитку Diaporthe toxica необхідна висока відносна вологість повітря та часті опади у другій половині вегетаційного періоду.

Температурний діапазон +18...+25°C є ідеальним для проростання спор та колонізації тканин стебла люпину грибницею.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат, що перешкоджає швидкому висиханню листя та стебел після дощу, сприяючи швидкому зараженню.

Наявність ран на стеблах, спричинених шкідниками або механічними пошкодженнями під час обробітку, значно полегшує проникнення гриба всередину рослини.

Затяжна дощова погода під час дозрівання люпину створює критичні умови для масового спалаху хвороби на полях.

Головна шкодочинність полягає не лише у зниженні ваги та якості врожаю, але й у накопиченні токсинів, що робить люпин непридатним для годівлі тварин.

Захворювання призводить до випадання рослин з посіву, що провокує розвиток бур'янів та знижує конкурентоспроможність люпину на полі.

Економічні збитки пов'язані з неможливістю реалізації ураженої продукції через її токсичність, що критично для кормовиробництва.

Пошкоджені посіви втрачають здатність до нормального наливу бобів, що суттєво зменшує загальний вихід білка з гектара.

Витрати на проведення додаткових захисних заходів та знезараження насіння суттєво підвищують собівартість вирощування культури.

Використання здорового насіннєвого матеріалу, протруєного відповідними фунгицидами, є обов'язковим етапом профілактики.

Дотримання сівозміни з поверненням люпину на поле не раніше ніж через 3-4 роки суттєво зменшує інфекційний запас у ґрунті.

Використання стійких до фомопсису сортів є найефективнішим інструментом у боротьбі з хворобою в сучасних умовах.

• Ретельна оранка з оборотом пласта для знищення джерел інфекції.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують стебла.
• Використання фунгіцидів під час вегетації при виявленні перших ознак.

Своєчасне збирання врожаю у суху погоду мінімізує ризики повторного зараження насіння під час перебування на полі.