Фомопсис сої

Перші симптоми хвороби зазвичай стають помітними у фазі цвітіння та наливу бобів. На стеблах з'являються характерні плями попелясто-сірого або коричневого кольору, які мають подовжену форму.

Поступово у центрі плям або навколо них формуються дрібні чорні крапки — це пікніди гриба. Вони можуть розташовуватися рядами, що є діагностичною ознакою цього захворювання.

Уражені стебла стають крихкими, часто ламаються, що призводить до передчасного відмирання всієї рослини. Листя жовтіє і завчасно опадає, оголюючи хворі стебла.

Боб також уражується патогеном: він стає деформованим, знебарвленим, із вираженими чорними плямами. При розрізі такого боба всередині часто виявляється білий пухнастий наліт міцелію.

Насіння з хворих рослин дрібне, тьмяне, має знижену енергію проростання. При сильному ураженні насіння взагалі не утворюється або повністю згниває.

Збудником фомопсису сої є гриб Diaporthe tersa. Цей патоген належить до класу аскоміцетів і має надзвичайно високу здатність до виживання у несприятливих умовах зовнішнього середовища.

Інфекція зберігається на пожнивних рештках у вигляді пікнід та перитеціїв, а також може передаватися через заражене насіння. Міцелій гриба здатний тривалий час перебувати у стані спокою, активізуючись з настанням сприятливої погоди.

Поширення конідій відбувається переважно краплями дощу, вітром або комахами. Потрапляючи на тканини сої, спори проростають і проникають всередину рослини через продихи або мікротріщини.

Гриб розвивається як системний паразит, колонізуючи судинну систему рослини, що перешкоджає нормальному транспортуванню води та поживних речовин.

Висока мінливість патогена дозволяє йому долати генетичний опір багатьох сортів, що робить його одним із найбільш небезпечних ворогів сучасної сої.

Основною умовою для розвитку фомопсису є тепла волога погода. Оптимальна температура для проростання спор та росту грибниці становить від +22 до +26 °C.

Наявність крапельної вологи на листках протягом тривалого часу є критичним фактором для інфікування. Тому часті дощі в липні-серпні значно підвищують ризик епіфітотії.

Густий посів, де вологість повітря вища, а вентиляція гірша, створює сприятливий мікроклімат для патогена, що сприяє його швидкому поширенню від рослини до рослини.

Порушення сівозміни, зокрема висівання сої на тому самому полі щороку, накопичує величезний інфекційний запас у ґрунті, що робить неможливим уникнення хвороби без фунгіцидів.

Механічні пошкодження посівів градом або при проходженні техніки відкривають прямий шлях для проникнення інфекції в глибокі тканини стебла.

Шкодочинність фомопсису проявляється у зниженні врожайності на 20–40% і більше. Уражені рослини мають меншу кількість бобів, а самі боби часто виявляються порожніми.

Хвороба різко знижує олійність та вміст білка у зерні, що робить урожай менш привабливим для переробників. Це призводить до прямих економічних збитків для аграріїв.

Насіннєвий матеріал, заражений фомопсисом, дає слабкі сходи, які часто гинуть ще до появи на поверхні ґрунту, що потребує пересіву площ.

Патоген виробляє ферменти та токсини, які отруюють рослину, пригнічуючи її ріст і розвиток навіть у період, коли зовнішні ознаки ще не виражені чітко.

Зібраний врожай з уражених полів погано зберігається, оскільки інфекція продовжує розвиватися при підвищеній вологості в складських приміщеннях.

Система захисту базується на комплексному підході, що поєднує профілактику та хімічні заходи. Використання якісного, протруюваного насіння — обов'язкова умова.

Дотримання сівозміни з поверненням сої на поле не раніше ніж через 3-4 роки є фундаментальним заходом для зменшення інфекційного навантаження.

Глибока оранка допомагає знищити значну частину рослинних решток, на яких зберігається патоген, перешкоджаючи його розмноженню навесні.

Застосування фунгіцидів у критичні фази розвитку сої дозволяє зупинити поширення інфекції. Найбільш ефективним є обприскування у фазі бутонізації та початку цвітіння.

• Використання стійких до патогенів сортів.
• Видалення бур'янів, що є резерватами хвороби.
• Оптимальна густота посіву для забезпечення провітрювання.
• Використання фунгіцидів на основі тріазолів та стробілуринів.