Фомопсис винограду

Перші симптоми зазвичай помітні на молодих пагонах навесні у вигляді дрібних чорних або темно-коричневих цяток, які з часом перетворюються на виразки, що розтріскуються.

На листі хвороба проявляється як дрібні плями з хлоротичною облямівкою. Пошкоджене листя може деформуватися, скручуватися та передчасно опадати, що суттєво послаблює весь кущ.

Суцвіття та плодоніжки при ураженні чорніють та засихають, що призводить до повного опадання майбутнього врожаю. Уражені ягоди набувають неприємного кольору і втрачають смакові якості.

Восени кора уражених пагонів набуває характерного сірувато-білого забарвлення. На цій освітленій корі чітко видно чорні крапки — нові пікніди збудника хвороби.

Внутрішні тканини ураженої лози стають ламкими та нездатними повноцінно проводити поживні речовини, що веде до поступового відмирання рукавів та плечей куща.

Збудником захворювання є аскоміцетний гриб Diaporthe tanakae (конідіальна стадія відома як Phomopsis viticola). Це небезпечний паразит, який здатний вражати майже всі органи виноградної рослини.

Гриб зимує у вигляді грибниці та пікнід у тканинах уражених однорічних пагонів та багаторічної деревини. Це дозволяє патогену залишатися життєздатним протягом усієї зими навіть у суворих умовах.

Навесні, під час дощів, пікніди вивільняють величезну кількість конідій, які розносяться краплями води та вітром на здорові частини куща. Це є основним механізмом первинного зараження нових пагонів.

Процес інфікування відбувається через продихи або механічні пошкодження кори. Гриб починає активно розвиватися всередині тканин, руйнуючи їх структуру та виснажуючи рослину.

Патоген має високу адаптивність до навколишнього середовища, що дозволяє йому швидко поширюватися за наявності відповідних умов вологості та температури протягом усього вегетаційного сезону.

Висока вологість є критичним фактором для розвитку Diaporthe tanakae. Опади, тумани та тривала роса створюють ідеальне середовище для проростання конідій гриба.

Температурний режим у межах 15-25 градусів за Цельсієм є оптимальним для активного поширення інфекції. У прохолодну та дощову весну ризик виникнення хвороби значно підвищується.

Погана аерація кущів через загущені посадки або неправильне формування затримує вологу, що створює сприятливі умови для швидкого розмноження патогена.

Наявність ран на лозі після проведення обрізки або пошкодження градом відкриває прямий шлях для гриба всередину рослини.

Затяжна весна сприяє тривалому періоду активності спор, що робить захист винограду в цей час надзвичайно складним завданням для агронома.

Фомопсис завдає прямої шкоди врожаю, оскільки викликає осипання зав'язі та загнивання ягід, що знижує загальну продуктивність виноградника.

Хронічне ураження призводить до того, що багаторічні частини куща стають нежиттєздатними. Це змушує агрономів проводити радикальне омолодження або повне видалення хворих кущів.

Зменшення фотосинтезу через пошкодження листкового апарату призводить до слабкого накопичення цукрів у плодах та зниження якості виноробної продукції.

Хвороба суттєво знижує морозостійкість лози, через що навіть при невеликих зимових зниженнях температури уражені кущі можуть вимерзати.

Розповсюдження інфекції через заражений посадковий матеріал є великою загрозою для нових насаджень, створюючи ланцюгову реакцію ураження територій.

Головним заходом є санітарна обрізка, під час якої необхідно видаляти та знищувати всі уражені частини лози, щоб зменшити запас інфекції на наступний рік.

Важливим є дотримання агротехнічних норм: підв'язка пагонів для забезпечення вентиляції, боротьба з бур'янами та правильне формування крони куща.

Система хімічного захисту повинна базуватися на профілактичних обробках фунгіцидами контактної та системної дії в критичні фази розвитку рослин.

Використання препаратів міді рано навесні перед розпусканням бруньок допомагає суттєво знизити тиск інфекції на самому початку вегетаційного періоду.

Вибір стійких до хвороб сортів винограду та купівля якісних саджанців у перевірених розплідниках мінімізують ризик появи фомопсису на вашій ділянці.