Фомопсис сої

Перші візуальні симптоми фомопсису проявляються у фазі дозрівання бобів. На стеблах, у районі вузлів, утворюються сірі або коричневі плями невизначеної форми, які поступово охоплюють усе міжвузля.

При уважному огляді уражених ділянок можна помітити численні дрібні чорні цятки — це пікніди гриба. Вони розташовуються хаотично і є діагностичною ознакою цієї хвороби.

Листя уражених рослин може жовтіти та передчасно опадати. В умовах високої вологості на поверхні стебел і бобів часто з'являється сірувато-білий наліт міцелію, що призводить до гниття тканин.

Насіння, отримане з хворих рослин, часто має нетиповий вигляд: воно стає зморшкуватим, білястим, має тьмяний відтінок або вкрите нальотом. Нерідко таке насіння зовсім не проростає в ґрунті.

Характерною ознакою є розтріскування стебел і ураження бобів, які через розвиток грибниці стають ламкими та втрачають свої товарні якості.

Збудником хвороби є гриб Diaporthe sojae (раніше відомий як Phomopsis sojae). Це сумчастий гриб, який вражає рослину на всіх етапах її вегетації, проникаючи в тканини через продихи або механічні пошкодження.

Гриб належить до родини Diaporthaceae і має високу здатність до виживання в ґрунті та на рослинних рештках. У циклі розвитку присутні конідіальна (анаморфна) та сумчаста (телеоморфна) стадії, що забезпечує йому широкі можливості для поширення.

Патоген здатний тривалий час зберігатися в насінні, що робить його основним джерелом первинної інфекції. Крім того, інфекція чудово перезимовує на стерні сої та інших бобових культур, залишаючись життєздатною протягом кількох років.

Інфекційний процес активізується під час проростання насіння, коли міцелій гриба починає просуватися судинною системою проростка. Це призводить до системного ураження рослини, яке часто залишається непомітним до настання фази плодоутворення.

Біологічна особливість патогену полягає в його здатності до прихованого (латентного) перебігу хвороби, що суттєво ускладнює ранню діагностику на полях.

Розвитку фомопсису сприяють затяжні дощі та помірно тепла погода в період дозрівання культури. Висока вологість повітря (понад 80%) є ключовим фактором для активного спороношення гриба.

Оптимальна температура для зараження рослин коливається в межах від +20°C до +28°C. Різкі коливання вологості й температури наприкінці вегетації провокують спалахи захворювання на полях.

Нестача мінерального живлення та ослаблений стан рослин підвищують їхню сприйнятливість до патогену. Особливо схильні до ураження посіви, які були пошкоджені комахами або градом.

Загущені посіви створюють мікроклімат із підвищеною вологістю, що значно прискорює поширення спор вітром і краплями дощу між сусідніми рослинами.

Агротехнічні порушення, такі як недотримання сівозміни та залишення рослинних решток на поверхні ґрунту, створюють ідеальний інфекційний фон для зараження наступного врожаю.

Фомопсис сої завдає колосальних збитків урожайності, часто знижуючи її на 30–50% і більше. При сильному ураженні якість зерна падає до критичних позначок, що робить його непридатним для переробки.

Хвороба призводить до різкого зниження енергії проростання та схожості насіння. Це означає, що навіть при висіві якісного матеріалу може виникнути проблема розрідженості сходів.

Через пошкодження судинної системи рослини відбувається передчасне в'янення та відмирання тканин. Це порушує нормальний процес наливу бобів, що веде до формування дрібного та щуплого зерна.

Зниження маси тисячі зерен є прямим наслідком інфекції. Крім того, заражене насіння накопичує мікотоксини, що небезпечно при використанні такого врожаю на кормові цілі.

Економічні збитки посилюються необхідністю додаткових витрат на фунгіцидну обробку та очищення насіннєвого матеріалу, що підвищує собівартість готової продукції.

Основним методом боротьби є використання здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу. Обов'язковою процедурою є протруювання насіння якісними фунгіцидами перед сівбою.

Дотримання сівозміни з перервою у 3–4 роки між посівами бобових культур дозволяє значно знизити інфекційне навантаження в ґрунті.

Важливо проводити глибоке заорювання рослинних решток, оскільки саме на них зберігається гриб. Також необхідне своєчасне знищення бур'янів, які можуть слугувати резерваторами інфекції.

У період вегетації рекомендується проведення моніторингу та превентивне обприскування фунгіцидами, особливо у фази цвітіння та початку формування бобів, при виявленні сприятливих для хвороби умов.

Вибір стійких сортів сої є найбільш економічно ефективним способом профілактики, що дозволяє мінімізувати ризики зараження без додаткових хімічних обробок.