Діапортове всихання

Головною ознакою є в'янення та пожовтіння листя на окремих гілках. З часом листя стає коричневим, всихає, але міцно тримається на пагонах, не опадаючи вчасно.

На корі з'являються характерні втиснуті некротичні плями. Згодом ці ділянки розтріскуються, утворюючи глибокі виразки, що призводить до відмирання всієї гілки вище місця ураження.

Внутрішня деревина уражених ділянок змінює забарвлення на темне, що свідчить про розвиток гнилі. У місцях ураження можна помітити дрібні чорні крапки — це плодові тіла збудника.

За умов високої вологості на поверхні виразок може утворюватися грибковий наліт. Він є джерелом конідій, які заражають сусідні здорові частини рослини.

Якщо не вжити заходів, хвороба швидко поширюється на скелетні гілки та стовбур, що неминуче призводить до загибелі цілого дерева або куща.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Diaporthe nobilis, що належить до класу Sordariomycetes. Цей патоген є небезпечним паразитом, який може виживати в рослинних рештках тривалий час.

Життєвий цикл гриба включає формування пікнід і перитеціїв. Саме ці структури забезпечують вивільнення спор, які розповсюджуються вітром та краплями дощу на великі відстані.

Тип хвороби визначається як некроз кори та деревини. Гриб проникає в тканини рослини через механічні пошкодження, морозобоїни або місця зрізів після обрізки.

Біологія збудника дозволяє йому глибоко проникати в провідну систему рослини. Це робить боротьбу з хворобою складною, оскільки патоген знаходиться всередині деревини.

Гриб здатний переходити до сапротрофного живлення, використовуючи сухі та відмерлі гілки як середовище для накопичення інфекційного навантаження.

Розвиток Diaporthe nobilis активізується під час тривалих вологих періодів. Оптимальна температура для зараження становить 18–25 градусів за Цельсієм.

Послаблені рослини, які страждають від несприятливих погодних умов або нестачі поживних речовин, є найбільш вразливими до інфекції. Будь-які стресові фактори знижують опірність культури.

Поширення спор відбувається переважно з вітром, а також через робочий інструмент під час обрізки. Без належної дезінфекції інструмент стає головним переносником хвороби в саду.

Погана вентиляція крони через надмірну загущеність створює ідеальний мікроклімат для проростання спор гриба. Висока вологість всередині крони є критичним фактором ризику.

Залишки інфікованої деревини в саду є постійним джерелом інокуляту. Невидалення хворих гілок восени призводить до спалахів хвороби навесні.

Діапортове всихання завдає значної шкоди садовим та декоративним культурам. Хвороба порушує функціонування провідної системи, що спричиняє поступове всихання гілок.

Втрата значної частини крони призводить до критичного зниження врожайності. Окрім того, рослина втрачає декоративний вигляд і стає непридатною для ландшафтного використання.

Пошкоджені тканини є відкритими воротами для інших хвороб та шкідників. Це призводить до комплексного ураження рослини, яке завершується її швидкою загибеллю.

Накопичення інфекції в розсадниках може призвести до повної втрати посадкового матеріалу. Це завдає прямих економічних збитків господарствам.

Ослаблені хворобою дерева втрачають зимостійкість, що робить їх чутливими до низьких температур в зимовий період.

Головним заходом є санітарна обрізка з видаленням усіх хворих гілок. Зрізи повинні проходити по здорових тканинах, нижче зони некрозу.

Ретельна дезинфекція секаторів та пилок спиртовими розчинами є обов’язковою після кожного використання. Це зупиняє розповсюдження інфекції по ділянці.

Внесення збалансованих добрив та регулярний полив підвищують загальний імунітет рослин. Сильна рослина значно краще протистоїть проникненню патогенів.

Використання фунгіцидів на основі міді та системних препаратів дозволяє знизити інтенсивність розвитку хвороби. Обробки слід проводити профілактично та при перших ознаках ураження.

• Видалення хворих рослинних решток.
• Замащування місць зрізів садовим варом.
• Вибір стійких до хвороб сортів.