Фомопсис люпину

Перші ознаки захворювання проявляються у вигляді темних або бурих плям на стеблах, черешках та бобах рослини. З часом ці плями розростаються, охоплюючи значні ділянки тканин.

Характерною ознакою фомопсису є формування на поверхні уражених стебел множинних дрібних чорних крапок — пікнід гриба. Вони розташовані хаотично і добре помітні неозброєним оком.

Сильно уражені рослини передчасно в'януть, їхні стебла стають ламкими та легко ламаються при механічному впливі. У запущених випадках спостерігається повне відмирання вегетативних органів.

При ураженні бобів гриб проникає всередину, викликаючи деформацію насіння. Зерно, отримане з інфікованих рослин, часто має щуплий вигляд, знижену схожість і вкрите грибним нальотом.

• Потемніння прикореневої зони стебла.
• Поява чорних пікнід на відмерлих ділянках.
• Деформація та передчасне всихання бобів.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Diaporthe leptostromiformis (анаморфа Phomopsis leptostromiformis). Це небезпечний патоген, що спеціалізується на ураженні різних видів люпину.

Інфекція зберігається у ґрунті на рослинних рештках, а також може передаватися через заражене насіння. Гриб має високу витривалість, залишаючись активним у пожнивних залишках протягом багатьох сезонів.

Життєвий цикл гриба включає утворення перитеціїв, у яких дозрівають спори, що легко переносяться вітром та краплями дощу, забезпечуючи швидке поширення хвороби на великі відстані.

Патоген проникає в тканини рослини через механічні пошкодження або природні отвори, після чого міцелій починає активно розвиватися, руйнуючи структуру стебла та плодів.

Хвороба уражає переважно посіви люпину жовтого, білого та вузьколистого, що робить її одним із найсерйозніших чинників, які обмежують вирощування цієї культури.

Розвитку фомопсису сприяє волога та тепла погода. Оптимальні умови для зараження рослин складаються в періоди затяжних дощів та високої відносної вологості повітря.

Гриб проявляє найбільшу активність у температурному діапазоні від +18°C до +25°C. У таких умовах інкубаційний період скорочується, що веде до масового поширення інфекції в посівах.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посівів, створює мікроклімат із підвищеною вологістю в травостої, що сприяє швидкому розвитку патогена.

Ослаблені рослини, що відчувають дефіцит поживних речовин або піддалися впливу шкідників, стають більш сприйнятливими до проникнення грибниці Diaporthe leptostromiformis.

Поширення спор усередині поля посилюється при сильних вітрах, які розносять конідії від первинних вогнищ ураження на здорові рослини.

Фомопсис люпину становить величезну небезпеку, оскільки викликає не лише різке зниження врожайності, а й накопичення в рослинах токсичних речовин.

Головна загроза полягає у виробленні грибом люпінозу — небезпечного мікотоксину. Поїдання тваринами кормів, виготовлених із ураженого люпину, призводить до важких отруєнь та загибелі худоби.

Зниження врожаю відбувається через недорозвиненість бобів, випадіння рослин та втрату якості насіннєвого матеріалу. У роки епіфітотій втрати врожаю можуть сягати 50–80%.

Ураження насіння призводить до значного падіння схожості, що робить такий матеріал непридатним для посіву та потребує додаткових витрат на очищення й фунгіцидну обробку.

Господарська значимість хвороби надзвичайно висока, оскільки вона обмежує можливості використання люпину як цінного білкового корму для тваринництва.

Основним методом захисту є використання здорового, перевіреного насіннєвого матеріалу, що не має прихованої грибної інфекції.

Дотримання сівозміни з перервою у поверненні люпину на колишнє поле не менше ніж на 4–5 років дозволяє суттєво знизити інфекційний фон у ґрунті.

Глибока оранка з ретельним загортанням рослинних решток сприяє швидшому розкладанню грибниці та знижує ризик первинного зараження посівів.

Застосування сучасних фунгіцидів для протруювання насіння та обприскування посівів у період вегетації є необхідним елементом інтенсивних технологій вирощування.

Виведення та впровадження у виробництво сортів люпину, що мають генетичну стійкість до фомопсису, вважається найбільш ефективним та економічно виправданим способом боротьби.