Фомопсис соняшнику

Перші симптоми зазвичай проявляються на нижньому листі у вигляді темних плям, що оточені жовтою облямівкою. Некроз швидко поширюється від країв листка до черешка, що призводить до в’янення.

На стеблах хвороба проявляється появою сірих або бурих плям, які візуально нагадують опік. Ці ураження зазвичай зосереджені в місцях прикріплення листків до стебла.

Усередині стебла спостерігається деградація серцевини, вона стає коричневою, а волокна провідних пучків — крихкими. Це призводить до повної втрати механічної міцності стебла і частого зламу рослин.

У вологу погоду на поверхні уражених ділянок утворюються дрібні чорні крапки — пікніди. Вони є джерелом подальшого поширення інфекції всередині посіву під час літа.

На фінальних стадіях розвитку спостерігається висихання кошиків, деформація насіння та значне зниження його олійності. Рослини передчасно дозрівають, проте якість продукції залишається критично низькою.

Збудником хвороби є гриб Diaporthe gulyae, який здатен уражати тканини рослини на різних етапах розвитку. Патоген має здатність тривалий час зберігатися в ґрунті на рослинних рештках, що ускладнює контроль хвороби.

Цикл розвитку гриба активізується навесні при підвищенні вологості. Спори переносяться вітром або дощем, потрапляючи на вегетативні органи соняшнику та проникаючи всередину через продихи листя.

Хвороба уражає не лише промислові посіви соняшнику, а й дикі види родини айстрових, що створює додаткові джерела інфекції в агроценозах протягом вегетаційного сезону.

Гриб розвивається шляхом розростання міцелію в міжклітинних просторах, поступово руйнуючи паренхіму стебла та поширюючись через провідну систему по всій висоті рослини.

Агресивність патогена пояснюється здатністю виробляти потужні ферменти та токсини, які швидко викликають некротизацію тканин і порушують нормальний фізіологічний обмін речовин у рослині.

Для швидкого поширення фомопсису необхідні висока вологість повітря та помірні температури, що часто спостерігаються у травні-червні в період активного росту культури.

Густі посіви, де обмежена циркуляція повітря, створюють ідеальні умови для накопичення патогена та ураження великої кількості рослин за короткий час.

Наявність великої кількості нерозораних рослинних решток попереднього врожаю соняшнику на полі є основним чинником високого рівня інфекції та первинного зараження посівів.

Сприятливим фактором для розвитку гриба є тривалі опади, які перешкоджають швидкому висиханню листя, дозволяючи спорам легше проростати в тканини рослини.

Недотримання правил сівозміни сприяє постійному зростанню інфекційного фону в ґрунті, що робить кожний наступний рік більш небезпечним для вирощування цієї культури.

Фомопсис є однією з найнебезпечніших хвороб, здатних знищити понад 50% потенційного врожаю, особливо в регіонах з частими дощами в першій половині літа.

Основна шкода полягає у виляганні посівів через пошкодження стебел, що унеможливлює якісне збирання врожаю комбайнами та призводить до значних втрат на полі.

Патоген викликає різке зниження маси насіння, що безпосередньо впливає на загальний вихід олії з гектара та економічну рентабельність вирощування культури.

Заражена продукція має погані показники якості, що часто призводить до відмови переробних підприємств від закупівлі такого насіння або суттєвого зниження ціни на нього.

Довгострокова шкода проявляється у накопиченні збудника в ґрунті, що вимагає впровадження суворих карантинних заходів та відмови від сіяння соняшнику на тривалий період.

Система захисту від фомопсису має бути комплексною і базуватися насамперед на виборі гібридів з генетичною стійкістю до ураження патогеном.

Агротехнічний контроль передбачає якісне подрібнення та глибоку оранку пожнивних решток для їх швидкого розкладання та пригнічення грибної мікрофлори.

Хімічний метод захисту є обов'язковим і включає фунгіцидні обробки в критичні фази розвитку рослин: утворення 4–6 листків та на початку бутонізації.

Рекомендується застосування бакових сумішей фунгіцидів, що мають як профілактичну, так і лікувальну дію проти широкого спектра грибкових захворювань соняшнику.

• Використання виключно сертифікованого насіння, протруєного системними препаратами.
• Дотримання просторової ізоляції та оптимальної норми висіву.
• Своєчасне внесення мікродобрив, зокрема бору, для зміцнення тканин рослин.
• Контроль забур'яненості, оскільки бур'яни можуть бути резерваторами інфекції.