Фомопсис сої

Перші симптоми виникають у другій половині літа, коли на стеблах з'являються коричневі плями, що часто поширюються від місця кріплення черешків.

Згодом уражена тканина набуває попелястого забарвлення, а на її поверхні чітко проглядаються численні дрібні чорні точки — пікніди збудника.

Листя поступово жовтіє, краї листових пластинок скручуються та підсихають, що призводить до передчасного опадання листя при збереженні черешків на стеблі.

Боби, уражені грибом, мають ознаки деформації, вони стають пласкими, а всередині них часто спостерігається розвиток грибниці, що псує насіння.

Внутрішня частина стебла при розрізі виглядає темною, тканини стають ламкими, що свідчить про глибоке руйнування клітинних структур рослини.

Збудником захворювання є патогенний гриб Diaporthe aspalathi, який спеціалізується на ураженні багатьох бобових культур, включаючи сою.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в грунті на рослинних рештках, а також передаватися через насіннєвий матеріал, що робить його вкрай небезпечним.

Вторинним джерелом інфекції в період вегетації стають конідії, які утворюються в пікнідах і поширюються за допомогою опадів та потоків повітря.

Біологічний цикл розвитку включає формування апотеціїв на перезимувалих стеблах, що дозволяє грибу поширюватися на значні відстані під час весняних дощів.

Гриб активно розвиває гіфи всередині судинної системи, що призводить до системного ураження рослини та її поступового відмирання.

Сприятливим середовищем для розвитку фомопсису є тепла та волога погода, особливо в критичні фази цвітіння та наливу бобів.

Часті літні дощі створюють умови для інтенсивного розмноження конидій та повторного зараження здорових частин рослин сої.

Низький рівень агротехніки, зокрема відсутність сівозміни, призводить до накопичення патогена в грунті, що значно підвищує ризик епіфітотії.

Недостатня вентиляція посівів через занадто густий посів затримує вологу на поверхні органів рослини, що полегшує проникнення гриба.

Пошкодження стебел шкідниками або механічна обробка посівів створюють «ворота» для проникнення інфекції всередині тканин сої.

Фомопсис завдає серйозної шкоди, знижуючи врожайність зерна через недорозвиненість бобів та передчасне відмирання вегетативної маси.

Насіння, отримане з хворих посівів, втрачає схожість і енергію проростання, що призводить до зрідженості сходів у наступному сезоні.

Зменшується якість олії та вміст білка, що негативно впливає на економічні показники та експортний потенціал вирощеної продукції.

Масове ураження стебел призводить до їх ламкості, що робить неможливим збір врожаю комбайнами без великих втрат на полі.

Хвороба має прихований характер, і часто фермери виявляють її занадто пізно, коли ефективність фунгіцидної обробки вже є недостатньою.

Основним заходом захисту є вирощування стійких гібридів сої, які мають генетичну резистентність до даного патогену.

Необхідно ретельно дотримуватися сівозміни, де соя повертається на те саме поле з інтервалом не менше трьох років для розриву циклу інфекції.

Обов'язковим етапом є якісне протруєння насіння перед посівом препаратами, що мають системну дію проти грибкових хвороб.

Вчасне знищення рослинних решток шляхом глибокої оранки допомагає знизити запас спор патогена, що зимують у грунті.

Проведення обприскувань фунгіцидами в періоди масового цвітіння та активного формування бобів дозволяє стримати розвиток інфекції на посівах.