Фузикоккоз мигдалю

Первинні симптоми проявляються у вигляді побуріння кори навколо бруньок та вузлів. На початкових стадіях плями мають вигляд невеликих виразок, що швидко збільшуються.

Навколо місця ураження часто спостерігається виділення камеді (гумоз), що є захисною реакцією дерева на вторгнення інфекції, але не зупиняє розвиток хвороби.

При ураженні гілки кільцем спостерігається раптове в'янення листя та відмирання всієї частини пагона вище місця ураження. Листя набуває коричневого забарвлення.

На поверхні відмерлої кори в умовах підвищеної вологості формуються дрібні чорні пікніди, які легко помітити неозброєним оком при ретельному огляді.

• утворення витягнутих некротичних плям на гілках;
• тріщини кори в місцях розвитку виразок;
• інтенсивний камедетеча;
• засихання цілих гілок та пагонів;
• поява чорних крапок (пікнід) на корі.

Збудником захворювання є патогенний гриб Diaporthe amygdali, який належить до класу аскоміцетів. Цей гриб спеціалізується на ураженні мигдалю та інших кісточкових культур.

Інфекція перезимовує у вигляді міцелію, пікнід та перитеціїв у тканинах кори уражених гілок. Навесні, при настанні сприятливих умов, починається активне спороношення гриба.

Конідії патогена поширюються краплями дощу, вітром та за допомогою комах. Проникнення всередину рослини відбувається через механічні рани, тріщини в корі або місця прикріплення черешків.

Гриб активно розвивається в камбіальному шарі, виділяючи токсини, які отруюють тканини рослини та блокують рух поживних речовин.

Даний збудник здатний зберігати життєздатність у відмерлих частинах рослини протягом тривалого часу, що робить його вкрай небезпечним для стабільних насаджень.

Розвитку хвороби сприяє тепла та волога погода в весняний період, особливо в фазі активної вегетації. Дощі є основним фактором поширення інфекції по кроні.

Оптимальний температурний режим для проростання спор гриба знаходиться в межах +18…+22°C. За таких умов інкубаційний період хвороби значно скорочується.

Важливим фактором зараження є наявність ран на рослині після обрізки, граду або пошкоджень шкідниками, які слугують «воротами» для проникнення патогена.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, створюють мікроклімат із високою вологістю, що значно пришвидшує зараження здорових частин дерева.

Слабкі та ослаблені дерева, що ростуть на бідних ґрунтах або страждають від нестачі догляду, піддаються фузикоккозу значно частіше та швидше гинуть.

Фузикоккоз завдає величезної шкоди промисловим садам мигдалю. Найбільша небезпека полягає у швидкій втраті продуктивних скелетних гілок.

Крім прямої втрати врожаю, хвороба виснажує дерева, що призводить до загального зниження імунітету та подальшого ураження іншими вторинними патогенами.

Занедбані хворобою насадження втрачають форму крони, стають нерентабельними та потребують дорогої заміни або радикального омолодження, що часто призводить до загибелі рослин.

Економічні збитки також включають необхідність регулярного застосування фунгіцидів, що підвищує собівартість кінцевої продукції мигдалю.

У разі ігнорування заходів захисту інфекція може знищити значну частину плантації за кілька сезонів, роблячи вирощування мигдалю неможливим.

Першочерговим заходом є агротехнічна гігієна: своєчасна санітарна обрізка заражених гілок із захопленням здорової тканини та обов’язковим спалюванням залишків.

Проведення обробок фунгіцидами, що містять мідь, у критичні фази розвитку (розпускання бруньок, після цвітіння) дозволяє знизити рівень інфекційного навантаження.

Важливо уникати механічних пошкоджень дерева, а всі зрізи після обрізки слід обробляти садовим варом або спеціальними антисептичними пастами.

Збалансоване живлення калійно-фосфорними добривами сприяє зміцненню тканин рослини, роблячи їх стійкішими до проникнення міцелію гриба.

Регулярний моніторинг стану саду та застосування системних фунгіцидів при перших ознаках захворювання є критично важливими для збереження врожаю.