Опеньок, що всихає

Першим зовнішнім проявом хвороби є передчасне пожовтіння листя та його опадання в середині літа. Крона поступово рідшає, а розвиток нових пагонів майже зупиняється.

Біля основи стовбура або на корінні можна побачити густі пучки плодових тіл. Вони мають характерний охристо-коричневий колір, а їхні ніжки часто зростаються біля самої основи.

Під корою в зоні ураження з'являється білий наліт — грибниця. Вона щільно огортає кореневу шийку, проникаючи вглиб деревини та поступово руйнуючи її структуру.

Деревина в місцях розвитку патогену стає м'якою, волокнистою і світлою. На пізніх стадіях хвороби дерево стає нестійким і може впасти при сильному вітрі.

Загибель рослини часто настає несподівано, особливо в посушливі періоди, коли пошкоджені коріння не можуть забезпечити дерево вологою. Процес від початку симптомів до смерті зазвичай триває кілька років.

Опеньок, що всихає (Desarmillaria tabescens) — це небезпечний грибний патоген, що спричиняє білу гниль коренів та прикореневої частини стовбура. Важливою відмінністю цього виду є те, що він не утворює ризоморф, на відміну від інших видів опеньків.

Збудник належить до родини Physalacriaceae та вражає як ослаблені, так і цілком здорові дерева. Міцелій гриба активно проникає в кореневу систему, руйнуючи тканини та перешкоджаючи руху води й поживних речовин.

Гриб зазвичай веде сапротрофний спосіб життя, але за сприятливих умов легко переходить до паразитування на живих рослинах. Спори гриба переносяться повітрям та дощовими краплями на пошкоджені ділянки кори.

У процесі росту патоген виділяє специфічні ферменти, які розкладають лігнін і целюлозу. Це призводить до швидкої втрати механічної міцності деревини та загибелі коренів.

Розмноження відбувається за допомогою формування плодових тіл, що з’являються групами біля основи дерева. Найчастіше активна фаза їхнього росту спостерігається наприкінці літа або на початку осені.

Найкраще гриб розвивається на перезволожених, важких ґрунтах з обмеженим доступом кисню. Застій вологи створює оптимальні умови для проростання спор та поширення грибниці.

До групи ризику потрапляють дерева, що мають механічні пошкодження кори, морозобоїни або ослаблені через дефіцит поживних речовин. Слабкий імунітет не здатний стримати розвиток гриба.

Інфекція поширюється в саду переважно шляхом контакту коренів хворих рослин зі здоровими. У щільних насадженнях хвороба швидко переходить від одного дерева до іншого.

Тепла і волога погода стимулює масову появу плодових тіл. Температурний оптимум для активного розвитку міцелію становить від +18 до +25 градусів Цельсія.

Старі пні та гнилі залишки дерев у саду є постійним джерелом інфекції. Гриб тривалий час зберігається в ґрунті, поступово освоюючи нові ділянки саду.

Хвороба завдає величезних збитків, особливо кісточковим культурам: абрикосам, персикам та вишням. Вона призводить до швидкої втрати великої кількості продуктивних дерев.

Заражені насадження важко піддаються лікуванню, тому єдиним дієвим методом часто стає повне викорчовування дерев. Це вимагає значних витрат праці та матеріальних ресурсів.

Через руйнування кореневої системи погіршується живлення рослини, внаслідок чого плоди стають дрібними та втрачають смакові властивості. Урожайність різко знижується.

Опеньок, що всихає, здатний поширюватися на значні території, тому загроза стосується не лише одного дерева, а й усього саду.

Після видалення хворих дерев ґрунт залишається зараженим протягом кількох років. Повторна посадка саджанців на цьому місці без спеціальної обробки призводить до швидкого зараження нових рослин.

Основним заходом є дотримання агротехнічних правил: недопущення заболочування ґрунту, своєчасна обрізка, внесення добрив та захист дерев від ран та пошкоджень.

Необхідно регулярно оглядати сад на предмет появи плодових тіл. У разі виявлення ураженого дерева його потрібно негайно видалити разом із максимально можливою кількістю коренів та спалити.

Для ізоляції осередку інфекції навколо хворої ділянки доцільно викопувати канави глибиною до 70 см, що перешкоджає поширенню гриба між корінням.

Перед висадкою нового саду слід провести повне видалення пнів та решток коренів. Не можна садити дерева там, де нещодавно виявлено вогнище кореневої гнилі.

• Обробка ґрунту фунгіцидами на основі міді.
• Застосування біологічних препаратів (на основі триходерми) для оздоровлення ґрунту.
• Використання стійких підщеп при розмноженні саджанців.