Дермеоз вишні

Первинні ознаки захворювання проявляються у вигляді втиснутих плям на корі штамба або скелетних гілок, що з часом темніють.

Кора в місцях ураження стає зморшкуватою, висихає і часто розтріскується, що добре помітно при уважному огляді дерева.

На відмерлих ділянках утворюються дрібні чорні плодові тіла гриба, які згруповані у щільні колонії по всій поверхні некрозу.

Верхівки гілок та листя, що розташовані вище місця ураження, починають поступово жовтіти, в'янути та передчасно обсипатися.

При прогресуванні хвороби відбувається кільцеве ураження гілки, що неминуче призводить до повного відмирання цієї частини рослини.

Збудником дермеозу є гриб Dermea cerasi, який належить до класу сумчастих грибів і спеціалізується на ураженні кісточкових культур.

Патоген зберігається в тканинах кори та деревини уражених гілок, де грибниця перебуває протягом зимового періоду у стані спокою.

Навесні, при встановленні сприятливих погодних умов, гриб починає активне спороношення, випускаючи конідії, що поширюються з краплями дощу.

Інфекція проникає в рослину через пошкодження цілісності кори, що виникають внаслідок погодних факторів або механічного впливу людини.

Розвиток патогену в тканинах дерева поступово пригнічує життєві функції камбію, що веде до поступового відмирання цілих гілок.

Високий рівень вологості повітря та часті атмосферні опади створюють ідеальні умови для проростання спор та поширення грибкової інфекції.

Насадження, що розташовані на ділянках із поганою вентиляцією або надмірним загущенням крони, піддаються ризику зараження значно частіше.

Неправильна або несвоєчасна обрізка, залишена без належної обробки, стає головною точкою входу патогену в структуру дерева.

Ослаблення дерев через нестачу елементів живлення або несприятливі умови зимівлі робить їх менш стійкими до атаки гриба.

Температура навколишнього середовища, що коливається в межах помірних значень (15–20 градусів), є найбільш сприятливою для розвитку грибниці.

Хвороба завдає значної шкоди садівництву, призводячи до передчасної втрати продуктивних скелетних гілок у молодих та дорослих дерев.

Знижується загальна енергія росту дерева, що негативно відображається на його здатності протистояти іншим шкідникам та захворюванням.

Якість врожаю погіршується, оскільки дерево втрачає здатність до нормального обміну речовин та забезпечення плодів поживними елементами.

У разі ігнорування ознак хвороби дерево може загинути повністю за короткий проміжок часу, що потребує повної заміни посадкового матеріалу.

Поширення інфекції в саду вимагає значних фінансових та трудових витрат на проведення заходів щодо оздоровлення всієї наявної плантації.

Систематичне обстеження саду та видалення хворих гілок із захопленням здорової тканини є головним методом контролю дермеозу.

Дезінфекція місць зрізів садовим варом або спеціальними антисептичними засобами обов'язкова для запобігання повторному зараженню.

Використання фунгіцидів мідного спектру дії навесні та восени допомагає знизити запас інфекції на поверхні кори дерева.

• Регулярне білення штамбів та основ скелетних гілок вапном.
• Використання чистих інструментів для обрізки з дезінфекцією між деревами.
• Забезпечення оптимального мінерального живлення для підтримки імунітету.

У критичних випадках застосовують системні фунгіциди під час активної вегетації для зупинки поширення міцелію по деревині.