Дематофороз гарбузових

Основною ознакою є в'янення рослин, яке спочатку проявляється в денні години, а потім стає постійним. Рослини виглядають пригніченими, листя поступово жовтіє та засихає.

При підкопуванні рослини можна виявити на поверхні коренів характерний білий, іноді сіруватий наліт, який є грибницею патогена. Це найбільш точний маркер хвороби.

Коренева система поступово темніє, стає бурою або чорною. Тканини кореня втрачають пружність, починають гнити, що призводить до відмирання всієї кореневої системи.

На нижній частині стебла, що контактує з ґрунтом, часто спостерігається некротизація тканин. Стебло стає м'яким, що іноді веде до перелому рослини біля основи.

У вологу погоду на ділянках уражених тканин можуть розвиватися чорні дрібні склероції гриба, які є джерелом подальшого зараження ґрунту.

Збудником захворювання є гриб Dematophora pepo, який також відомий як анаморфа Rosellinia necatrix. Цей патоген спеціалізується на ураженні підземних органів рослин.

Гриб зберігається в ґрунті у вигляді грибниці, хламідоспор та склероціїв протягом тривалого часу. Він є факультативним паразитом, що активно розвивається на залишках рослин.

Характерною особливістю збудника є здатність утворювати ризоморфи — щільні шнури міцелію, які допомагають грибу долати відстані в ґрунті для пошуку нових джерел живлення.

Проникнення гриба в тканини кореня відбувається через механічні пошкодження або через кореневі волоски, після чого патоген починає виділяти токсини.

Біологія гриба дозволяє йому успішно зимувати в ґрунті навіть у несприятливих умовах, що робить його боротьбу з ним надзвичайно складним завданням для фермерів.

Висока вологість ґрунту є головним стимулятором поширення дематофорозу. Застій води в кореневій зоні створює ідеальні умови для проростання спор та росту міцелію.

Оптимальною для розвитку гриба є температура ґрунту в межах 20–24 градусів Цельсія. Саме за цих показників патоген найбільш агресивно атакує кореневу систему.

Недостатня аерація ґрунту, що часто спостерігається на важких глинистих ділянках, сприяє швидшому розвитку захворювання та поширенню інфекції серед здорових рослин.

Наявність у ґрунті неперегнилих органічних залишків забезпечує гриб початковим живленням, полегшуючи його перехід до паразитування на живих рослинах.

Кисле середовище ґрунту (pH < 6) підвищує активність гриба Dematophora pepo, роблячи рослини більш вразливими до колонізації.

Хвороба завдає значної шкоди, призводячи до передчасної загибелі рослин на різних етапах розвитку, від сходів до періоду плодоношення.

Зниження врожайності відбувається через порушення живлення рослин, оскільки пошкоджені корені не здатні забезпечити надземну частину водою та макроелементами.

Якість плодів, що встигають сформуватися на хворих кущах, суттєво знижується: вони втрачають товарний вигляд, масу та схильні до швидкого псування під час зберігання.

Дематофороз створює осередки інфекції, які можуть зберігатися роками, роблячи вирощування гарбузових на цій ділянці фінансово невигідним.

Великі фінансові втрати зумовлені необхідністю повної заміни ґрунту або проведення дорогої хімічної стерилізації в умовах закритого ґрунту.

Головним заходом є дотримання агротехнічних вимог, зокрема правильної сівозміни. Не рекомендується висаджувати гарбузові після пасльонових або інших культур, уражених Rosellinia.

Необхідно проводити глибоку оранку та вапнування кислих ґрунтів, щоб створити середовище, менш сприятливе для патогенного гриба.

Полив має бути помірним, щоб уникнути перезволоження. Важливо забезпечити хороший дренаж у теплицях, уникаючи застою води біля коренів.

Хворі рослини потрібно видаляти з поля негайно, разом із грудкою ґрунту, щоб запобігти поширенню грибниці на сусідні здорові екземпляри.

• Дезінфекція інструментів та обладнання після контакту з хворими рослинами.
• Використання біопрепаратів для оздоровлення ґрунту.
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив для підвищення стійкості рослин.
• Вирощування на добре аерованих ділянках із нейтральною реакцією ґрунту.