Дальдинія Ешшольца

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді чорних, твердих, напівсферичних наростів на стовбурах або товстих гілках. Вони мають вигляд «вугілля» і щільно кріпляться до кори.

Внутрішня частина деревини при ураженні набуває світлого, майже білого кольору, що свідчить про активний процес білої гнилі, викликаний ферментативною діяльністю гриба.

Спостерігається відшарування кори в місцях виходу строми назовні. Поверхня дерева може ставати шорсткою та вкритою тріщинами, через які гриб викидає свої спори.

На ранніх етапах хвороба може протікати приховано. Однак з часом пагони починають в'янути, листя жовтіє та передчасно опадає через порушення загального метаболізму дерева.

Деревина, уражена цією Дальдинією, стає надзвичайно ламкою. Це особливо небезпечно для плодових дерев, оскільки вони втрачають здатність витримувати навантаження врожаєм.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Daldinia eschscholzii, який належить до родини Ксилярієвих. Це типовий ксилотроф, що спеціалізується на руйнуванні органічних залишків та деревини.

Гриб володіє здатністю розкладати складні полімери, такі як лігнін. У процесі свого живлення він виділяє ферменти, які розм'якшують тканини дерева, перетворюючи їх на поживну базу.

Життєвий цикл патогена включає утворення характерних плодових тіл, які розвиваються на поверхні деревини. Вони містять велику кількість спор, що легко розсіюються вітром.

Цей мікроорганізм часто вражає дерева в тропічних кліматичних зонах, але може адаптуватися до різноманітних умов, якщо присутній субстрат у вигляді ослабленої деревини.

Міцелій гриба здатний проникати глибоко в заболонь, поступово поширюючись по провідних тканинах рослини, що порушує процеси транспортування води та поживних речовин.

Розвиток гриба інтенсивно відбувається за умов високої вологості повітря та теплих температур. Оптимальним для проростання спор є діапазон температур від 20 до 25 градусів.

Значну роль у поширенні патогена відіграють механічні пошкодження стовбура. Будь-яка рана стає ідеальним майданчиком для закріплення спор та початку колонізації.

Стан дерева має вирішальне значення. Ослаблені, перезволожені або перегодовані азотними добривами дерева є більш вразливими до атаки даного гриба.

Густі посадки та відсутність регулярного провітрювання саду сприяють застою повітря, що підтримує необхідну вологість для розвитку плодових тіл Daldinia eschscholzii.

Надлишок затінення на ділянці створює стабільний мікроклімат, який уповільнює висихання ран на деревах після обрізки, створюючи тривале «вікно» для інфікування.

Головна небезпека полягає у швидкому руйнуванні несучих конструкцій дерева. Це веде до зниження його біологічної довговічності та повної втрати продуктивності.

У промисловому саду ураження кількох дерев може призвести до швидкого поширення спор на всю ділянку, якщо не вжити вчасних санітарних заходів.

Руйнування провідної системи дерева призводить до того, що воно стає виснаженим, втрачає імунітет до інших хвороб та шкідників, що часто закінчується загибеллю екземпляра.

Втрата товарного вигляду плодів і зниження їх кількості через загальний пригнічений стан рослини завдає прямої шкоди фермерському господарству.

Аварійна небезпека падаючих гілок або цілих дерев створює загрозу не тільки для сусідніх культур, а й для інфраструктури об'єкта.

Основним методом є радикальна санітарна обрізка. Усі гілки, на яких виявлено плодові тіла гриба, повинні бути негайно видалені та спалені за межами ділянки.

Ретельна дезінфекція інструментів після роботи з кожним окремим деревом допомагає запобігти механічному перенесенню спор патогена на здорові екземпляри.

• Регулярне внесення добрив для підтримки імунітету.
• Використання фунгіцидів для обробки місць зрізів.
• Ретельне очищення саду від хмизу та гнилої деревини.
• Забезпечення оптимального режиму поливу.

Для захисту ран можна застосовувати пасти на основі міді, які створюють надійний бар'єр для проникнення гіф гриба у відкриті тканини деревини.

Якщо ступінь ураження стовбура перевищує критичні межі, дерево підлягає викорчовуванню, щоб унеможливити перетворення його на постійне джерело інфекції.