Дактилонектрія великоспорова

Головною ознакою захворювання є гниль кореневої системи та нижньої частини штамба, що проявляється темними, некротичними плямами на корі.

У рослин спостерігається виражений хлороз, листя передчасно жовтіє, в'яне, а загальний розвиток куща суттєво сповільнюється.

На розрізі коренів можна помітити потемніння судинних пучків, яке поширюється вглиб тканин, поступово витісняючи здорову тканину.

Під час підвищеної вологості на поверхні уражених ділянок може з’являтися спороношення гриба у вигляді білуватого або кремового нальоту.

Без вчасного втручання рослина повністю втрачає корені, що призводить до її швидкої загибелі в період активної вегетації.

Збудником хвороби є аскоміцетовий гриб Dactylonectria macrodidyma, який входить до групи патогенів, що спричиняють гниття коренів та відмирання тканин.

Цей мікроорганізм раніше відносився до роду Cylindrocarpon, але завдяки сучасним генетичним методам був перекласифікований в окремий рід.

Патоген зберігається в ґрунті протягом багатьох років у вигляді хламідоспор, що робить його дуже стійким до несприятливих погодних умов.

Гриб проникає в рослину через кореневі волоски або рани, після чого розвивається у судинній системі, порушуючи рух поживних речовин.

Його цикл розвитку передбачає утворення спор, які легко переносяться водою або інструментами, забезпечуючи швидке поширення на нові ділянки.

Найбільш сприятливими умовами для розмноження патогену є надмірна вологість ґрунту та відсутність належної аерації коренів.

Низькі температури ґрунту в ранній весняний період створюють стрес для рослин, що робить їх більш вразливими до проникнення інфекції.

Інфекція часто поширюється через заражений посадковий матеріал, на якому гриб може перебувати у латентній, прихованій формі.

Пошкодження коренів шкідниками, такими як нематоди, відкриває «ворота» для гриба, прискорюючи початок захворювання в ґрунті.

На важких, глинистих ґрунтах з поганим дренажем ризик спалаху хвороби значно зростає через постійний застій води біля коріння.

Ця хвороба є однією з головних причин зниження тривалості життя виноградних насаджень у всьому світі.

У розплідниках патоген спричиняє масову загибель саджанців, що призводить до великих економічних збитків для сільськогосподарських підприємств.

Рослини, що вижили після зараження, демонструють знижену врожайність та низьку якість ягід через порушений обмін речовин.

Заражені насадження стають більш чутливими до морозів та посухи, оскільки їхня коренева система не може забезпечити належне живлення.

Тривале перебування гриба в ґрунті унеможливлює повторну посадку винограду на тій же ділянці без проведення тривалої дезінфекції або реабілітації.

Використання лише сертифікованого, здорового посадкового матеріалу є першим та найважливішим кроком у профілактиці цієї хвороби.

Слід забезпечити якісний дренаж ділянки, щоб уникнути перезволоження та забезпечити корінням доступ до кисню.

Необхідно ретельно дезінфікувати весь садовий інструмент після роботи з хворими рослинами, щоб запобігти переносу спор.

Профілактичне оброблення кореневої системи саджанців фунгіцидами перед посадкою значно підвищує їхню опірність до патогену.

• Покращення структури ґрунту.
• Боротьба з ґрунтовими шкідниками.
• Видалення хворих кущів з корінням.
• Застосування біопрепаратів для оздоровлення ґрунту.