Циліндросимподіум

Ознаки ураження проявляються як дрібні плями хлоротичного типу, що згодом змінюють колір на коричневий або темно-сірий. Часто навколо плями утворюється темна облямівка, яка обмежує зону поширення некрозу.

При високій вологості повітря на нижній частині листа можна спостерігати легкий світлий наліт. Це скупчення конідій гриба, які активно розсіюються при найменшому русі повітря або дотику.

З часом уражені ділянки тканин засихають і відмирають, утворюючи дірки або сухі зони некрозу. Якщо ураження сильне, патоген переходить на стебла та черешки листків, викликаючи їх деформацію та загальне пригнічення росту.

Ураження може проявлятися також на плодах, що призводить до втрати їх товарного вигляду та якості. Внаслідок цього спостерігається передчасне опадання зав’язі або загнивання плодів у період дозрівання.

Характерним симптомом є загальне пожовтіння листків, яке розпочинається з нижнього ярусу рослини. Без належного захисту процес швидко охоплює всю рослину, що веде до зупинки розвитку.

Збудником цієї хвороби є гриб роду Cylindrosympodium, який належить до класу несовершенних грибів. Він характеризується специфічним симподіальним розгалуженням конідієносців, на яких утворюються безбарвні циліндричні конідії.

Міцелій патогена розвивається у міжклітинниках тканин рослин, поступово проникаючи в паренхіму. Гриб здатний довго зберігатися в ґрунті на рештках рослин у вигляді хламидоспор, що мають високу резистентність до зовнішнього середовища.

Життєвий цикл Cylindrosympodium включає сапротрофну фазу, яка плавно переходить у паразитичну за сприятливих умов. Спори патогена розносяться повітряними потоками, водою під час дощу та через сільськогосподарські інструменти.

Розмноження відбувається переважно конідіями, що забезпечує швидке поширення інфекції в агроценозах. Вторинні цикли спороношення можуть виникати багаторазово протягом одного вегетаційного сезону при наявності відповідної вологості.

Патоген виділяє специфічні ферменти, які руйнують клітинні стінки рослин-господарів. Це полегшує проникнення гриба всередину тканин і подальше живлення за рахунок поживних речовин рослини.

Оптимальною температурою для розвитку патогена є показники від +18 до +24 градусів Цельсія. Саме в цьому діапазоні спори гриба проростають найбільш активно та інтенсивно колонізують тканини.

Висока вологість повітря, що перевищує 85%, є критичним фактором для розвитку хвороби. Тривалі дощі, ранкова роса або висока вологість у закритому ґрунті створюють умови для стрімкого поширення інфекції.

Загущення посівів створює специфічний мікроклімат всередині травостою, де волога затримується надовго. Це сприяє швидкому переходу хвороби від одного листка до іншого та зараженню сусідніх рослин.

Наявність краплинної вологи на листках протягом тривалого часу є обов’язковою умовою для інфікування. Полив дощуванням у вечірній час може стати каталізатором масового розмноження гриба.

Рослини, що відчувають дефіцит поживних речовин або знаходяться у стані стресу через зміну температур, стають більш вразливими. Слабкий імунітет не здатний стримати швидке проникнення міцелію Cylindrosympodium.

Шкодочинність полягає в суттєвому зменшенні асиміляційної поверхні листка, що обмежує фотосинтетичну активність рослини. В результаті врожайність значно знижується через недорозвиненість плодів та насіння.

Хвороба викликає фізіологічний розлад в організмі рослини, порушуючи обмін води та поживних речовин. Рослини стають менш витривалими до посухи та інших несприятливих умов довкілля.

Ураження стебел призводить до втрати міцності та вилягання посівів. Це ускладнює збір врожаю механізованим способом і призводить до додаткових втрат зерна на полях.

У тепличному виробництві хвороба може спричинити втрату 50-80% врожаю, якщо не вжити вчасних заходів. Крім того, інфекція погіршує лежкість продукції під час транспортування та зберігання.

Тривале перебування збудника в ґрунті обмежує вибір культур для сівозміни, оскільки патоген може залишатися життєздатним протягом кількох років. Це вимагає додаткових витрат на фунгіцидний захист.

Основним заходом боротьби є дотримання сівозміни, при якій на одному полі культури з родини, що піддаються ураженню, не повертаються протягом 3 років. Це розриває цикл розвитку патогена.

Глибока оранка ґрунту восени дозволяє закопати рослинні рештки, де гриб зимує, що прискорює їх мінералізацію. Важливо також своєчасно знищувати бур’яни, які можуть бути резерваторами інфекції.

Використання стійких до хвороби сортів є пріоритетним методом, що знижує необхідність хімічних обробок. Селекціонери постійно працюють над підвищенням генетичної стійкості нових гібридів.

Застосування фунгіцидів на основі системних діючих речовин допомагає зупинити розповсюдження інфекції при перших ознаках хвороби. Обробки слід проводити вранці або ввечері, щоб забезпечити максимальну ефективність.

• Оптимізація режиму поливу.
• Застосування збалансованого мінерального живлення.
• Використання здорового насіннєвого матеріалу.
• Дезінфекція інструментів та тепличних конструкцій.