Курвуляріоз проса

Перші ознаки курвуляріозу на просі зазвичай з’являються на листках у вигляді окремих плям. Ці ураження мають округлу або овальну форму та коричневий або темно-бурий колір.

Навколо плям часто утворюється жовтувата зона хлорозу, яка поступово розширюється. При високій вологості повітря на поверхні плям можна побачити слабкий оливково-сірий наліт, що складається з конідій гриба.

У разі інтенсивного розвитку хвороби окремі плями зливаються між собою, охоплюючи значну площу листа. Це призводить до передчасного відмирання листя та зниження активності фотосинтезу.

Інфекція також може вражати волоті проса, проявляючись у вигляді темних плям на колоскових лусочках. Це негативно впливає на формування зерна, спричиняючи його щуплість та зниження маси.

Візуальна діагностика захворювання вимагає уважного огляду нижнього ярусу листя, де найчастіше накопичується інфекційне навантаження на ранніх етапах розвитку культури.

Збудником цієї хвороби є гриб Curvularia penniseti, який належить до класу недосконалих грибів. Він характеризується розвитком міцелію в міжклітинному просторі тканин рослини-господаря.

Для поширення інфекції гриб утворює численні конідії, які мають вигнуту форму та здатні розноситися вітром або краплями дощу на великі відстані від джерела хвороби.

Патоген здатен тривалий час виживати у ґрунті, на рештках рослин, а також у насіннєвому матеріалі, що робить його вкрай небезпечним для стабільних посівів проса.

Біологічна стійкість гриба дозволяє йому адаптуватися до різних умов довкілля, уражаючи крім проса й інші злакові культури, що підтримує резервації інфекції в агроценозах.

Активний спорогенез відбувається протягом усього періоду вегетації, що дозволяє хворобі швидко поширюватися за наявності відповідних гідротермічних показників.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку курвуляріозу є висока температура повітря у межах 25–30 градусів Цельсія та висока вологість середовища.

Часті опади, тумани та рясні роси створюють необхідний рівень зволоження, який провокує масове проростання спор гриба та швидке проникнення міцелію в епідерміс листя.

Загущені посіви є фактором ризику, оскільки в них погіршується провітрювання і довше зберігається волога, що безпосередньо стимулює розвиток епіфітотійного процесу.

Надлишкове внесення азотних добрив сприяє розростанню ніжної вегетативної маси, яка є більш чутливою до інфікування патогеном та менш стійкою до руйнівної дії міцелію.

Нехтування правилами сівозміни та повернення проса на те саме поле раніше ніж через три роки призводить до значного накопичення інфекції у ґрунтовому горизонті.

Шкідливість курвуляріозу виражається у значному зниженні врожаю через відмирання листя та порушення фізіологічних процесів живлення рослин під час наливу зерна.

Ураження волотей призводить до утворення щуплого, недорозвиненого зерна, що суттєво знижує показники якості продукції та її ринкову вартість для переробних підприємств.

Захворювання негативно впливає на схожість насіння, що може призвести до зрідженості посівів та необхідності проведення додаткових агротехнічних робіт для відновлення площ.

У критичних випадках хвороба спричиняє масову загибель листкового апарату, що позбавляє рослину можливості акумулювати енергію, необхідну для формування повноцінного врожаю.

• Зменшення валового збору зерна на 10–25%.
• Погіршення якості посівного матеріалу та зниження енергії проростання.
• Зниження виходу крупи при переробці ураженого зерна.
• Збільшення собівартості через потребу у фунгіцидному захисті.

Ефективний захист починається з використання оздоровленого насіння, яке пройшло обов’язкове протруювання відповідними фунгіцидними препаратами широкого спектру дії.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни є ключовим заходом, що дозволяє перервати життєвий цикл патогена та знизити рівень інфекційного фону на полі.

Якісна оранка ґрунту восени забезпечує глибоке загортання інфікованих залишків проса, що прискорює їх розкладання та загибель міцелію гриба у ґрунтових умовах.

Застосування фунгіцидів у фази виходу в трубку або викидання волоті дозволяє зупинити поширення хвороби та захистити генеративні органи від прямого інфікування.

Збалансоване живлення рослин фосфорно-калійними добривами зміцнює клітинні стінки, роблячи рослину менш привабливою та стійкою до проникнення збудника курвуляріозу.