Криптомікоколакоміцети

Криптомікоколакоміцети (Cryptomycocolacomycetes) — це унікальний клас грибів, що належить до підтипу Pucciniomycotina. Вони є специфічними мікопаразитами, які спеціалізуються на ураженні інших грибів.

Ці організми виступають природними регуляторами популяцій іржі (іржавчинних грибів), які завдають значної шкоди зерновим та іншим сільськогосподарським культурам.

Їхня життєдіяльність нерозривно пов'язана з грибом-господарем. Завдяки розвитку спеціальних гаусторій вони проникають усередину клітин патогенного гриба та поглинають його поживні речовини.

Наукова класифікація цього класу базується на молекулярних даних, що виділяє їх у окрему еволюційну групу всередині базидіоміцетів. Це важливо для розуміння біорізноманіття мікросвіту.

Вивчення цих грибів відкриває перспективи для біологічного захисту посівів, оскільки вони виступають природними ворогами найнебезпечніших хвороб рослин.

Розвиток криптомікоколакоміцетів залежить виключно від присутності їхнього господаря — іржавчинних грибів. Поки в полі відсутня іржа, розвиток мікопаразита неможливий.

Висока вологість повітря та температурний режим в межах 15-25 градусів за Цельсієм є критичними факторами для активного розмноження і поширення спор у посіві.

Поширення відбувається через атмосферні явища, такі як вітер або краплі дощу, які переносять інокулюм на нові ділянки, уражені ржавчиною.

Ранковий туман або роса створюють ідеальні мікроумови для успішного проростання спор, що дозволяє їм швидко знаходити колонії гриба-господаря на листі.

Умови, що сприяють розвитку ржавчини, одночасно сприяють і розвитку криптомікоколакоміцетів, створюючи умови для природного пригнічення хвороби.

Криптомікоколакоміцети не завдають прямої шкоди культурним рослинам, оскільки вони не є патогенами вищих рослин. Вони є виключно мікопаразитами.

Їхня присутність у посіві є свідченням наявності іржавчинної інфекції, яка сама по собі є шкідливою для врожаю. Самі мікопаразити не знищують тканини рослин.

Шкода від цих грибів у господарському розумінні відсутня; навпаки, вони сприяють зниженню інфекційного потенціалу грибів, що атакують культури.

Надмірне використання системних фунгіцидів може пригнічувати корисну діяльність таких мікопаразитів, що в перспективі може призводити до спалахів хвороб.

Отже, ці гриби виконують екологічну функцію і не потребують заходів знищення, оскільки не шкодять економічно значущим культурам.

Спеціальних методів контролю криптомікоколакоміцетів не існує, оскільки вони не потребують боротьби з ними.

Управління здоров'ям посівів має бути зосереджене на стримуванні іржі, яка є головним патогеном для рослин.

Рекомендується застосовувати інтегрований захист, який мінімізує вплив хімічних препаратів на корисну мікофлору поля.

• Моніторинг стану посівів.
• Вибір стійких сортів до ржавчинних хвороб.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу інфекції.

Збереження біологічного різноманіття на полі допомагає природним ворогам патогенів ефективно обмежувати поширення небезпечних хвороб.