Кронарціум грушоподібний

Візуально хвороба проявляється появою характерних напливів на стовбурах та гілках сосни. У місцях пошкоджень кора часто тріскається, утворюючи відкриті рани.

Під час активного спороношення з тріщин кори з'являються яскраво-помаранчеві ецідії. Це найбільш помітний симптом, який свідчить про інтенсивний розвиток гриба.

Уражені дерева демонструють ознаки хлорозу та передчасного опадання хвої. Верхівки гілок поступово всихають, оскільки порушується рух поживних речовин від кореневої системи до крони.

Деформація тканин у зоні зараження стає постійною, що призводить до викривлення стовбурів молодих дерев. Це знижує технічні характеристики деревини та її цінність.

При огляді насаджень можна помітити, що кора навколо напливів стає ламкою та сухою, оголюючи деревину, що створює сприятливі умови для розвитку вторинних шкідників.

Збудником цієї іржі є різногосподарний гриб Cronartium pyriforme. Його життєвий цикл нерозривно пов'язаний зі зміною хазяїв: ецідіальна стадія розвивається на корі сосни, а наступні стадії — на трав’янистих рослинах.

Гриб утворює ецідіоспори, які здатні долати великі відстані, переносячись вітром на нові площі соснових насаджень. Це забезпечує високу здатність до поширення патогена в лісових масивах.

Грибна міцелія проникає глибоко в тканини дерева, розвиваючись протягом багатьох років. Постійна присутність паразита в камбії призводить до поступового виснаження життєвих сил рослини.

Розвиток патогена супроводжується активною перебудовою фізіологічних процесів у корі сосни. Гриб використовує ресурси дерева для накопичення енергії, необхідної для формування нових спор.

Повне дозрівання грибниці дозволяє патогену захоплювати цілі ділянки стовбурів, що робить його одним з найнебезпечніших ворогів молодих соснових лісів.

Для успішного розвитку гриба необхідні помірна температура та висока вологість повітря, особливо навесні. Волога допомагає спорам проростати на поверхні кори або молодих пагонів.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, сприяють накопиченню патогенів. Висока щільність дерев підвищує ризик швидкого перенесення інфекції від дерева до дерева.

Наявність у підліску проміжних хазяїв гриба, наприклад, видів роду Melampyrum, суттєво прискорює цикл розвитку хвороби. Відсутність цих рослин значно гальмує епіфітотійний процес.

Слабкі та ослаблені іншими чинниками дерева є першочерговими цілями для гриба. Здорові дерева з міцною корою мають вищу опірність до початкового проникнення спор.

Вітер відіграє вирішальну роль у поширенні ецідіоспор, які можуть переноситися на кілометри, заражаючи нові ділянки лісових культур.

Основна шкода полягає у масовому всиханні молодняку, що призводить до значних втрат під час лісокультурних робіт. Пошкоджені дерева втрачають стійкість до сніголаму та вітролому.

Зменшення приросту деревини у висоту та діаметр призводить до економічних збитків у лісовому господарстві. Деревина з ділянок, уражених грибом, непридатна для будівництва.

Виникнення ракових виразок відкриває ворота для інших небезпечних хвороб та шкідників стовбурів, що ще більше прискорює деградацію насадження.

• Зменшення продуктивності лісових ділянок.
• Масова загибель сіянців у розсадниках.
• Порушення екологічного балансу лісу.
• Збільшення витрат на санітарні заходи.

Найбільш дієвим заходом є регулярний фітосанітарний контроль у розсадниках та молодих лісах. Виявлені осередки інфекції повинні підлягати негайній ізоляції та знищенню.

Просторова ізоляція нових лісових насаджень від місць масового зростання проміжних трав'янистих хазяїв є ключовим превентивним методом боротьби.

Проведення санітарних рубок з видаленням уражених частин дерев дозволяє зменшити кількість інокулюму в повітрі та стримати розвиток хвороби на ділянці.

Використання фунгіцидів у лісових розсадниках дозволяє захистити молоді пагони від зараження в критичні періоди розсіювання спор гриба.

Підтримання оптимальної густоти насаджень та забезпечення гарного мікроклімату зменшує вологість, що є несприятливим фактором для життя та розмноження Cronartium pyriforme.