Крепідотові гриби

Головним візуальним симптомом є поява на деревах веероподібних, часто напівкруглих плодових тіл, що кріпляться боком до субстрату.

Поверхня шапинок гриба може бути гладкою або ледь опушеною, з кольоровою гамою від брудно-білого до кремового та жовтувато-бурого відтінків.

Деревина в місцях ураження змінює структуру: стає м’якою, волокнистою, часто з ознаками зміни кольору (потемнінням або білими плямами).

Відшарування кори у місцях кріплення плодових тіл свідчить про активний розвиток грибниці в камбіальному шарі рослини.

При прогресуванні хвороби дерево втрачає життєву енергію, листя стає дрібним, а верхівки пагонів можуть поступово засихати.

Крепідотові (лат. Crepidotaceae) належать до родини шапинкових грибів, що найчастіше розвиваються на відмерлій або ослабленій деревині. Хоча вони переважно сапротрофи, вони можуть уражати і живі дерева.

Гриб утворює плодові тіла специфічної форми — зазвичай без ніжки або з короткою бічною ніжкою, що кріпляться безпосередньо до поверхні стовбура.

Розмноження відбувається спорами, які переносяться повітряними потоками та потрапляють у тріщини кори або відкриті рани на поверхні дерев.

Міцелій гриба проникає у ксилему та флоему, де починає руйнівний процес ферментативного розщеплення деревини, поглинаючи поживні речовини.

Біологія цих грибів дозволяє їм тривалий час існувати в латентному стані, проявляючись лише при настанні сприятливих для плодоношення погодних умов.

Висока вологість повітря, особливо під час тривалих опадів, є ключовою умовою для активації росту та виходу плодових тіл назовні.

Наявність ран на корі — наслідок морозних тріщин, сонячних опіків або пошкоджень інструментами — значно полегшує проникнення інфекції вглиб дерева.

Загущені посадки, де спостерігається постійна вологість і відсутність прямого сонячного світла, створюють стабільний інкубатор для розмноження патогена.

Ослаблення імунітету дерев через несприятливі умови середовища робить їх ідеальними «господарями» для поширення крепідотових грибів.

Оптимальні температурні режими в межах 15-22 градусів Цельсія стимулюють розвиток міцелію всередині тканин дерева.

Гриб викликає поступове руйнування стовбура, що знижує його міцність та призводить до появи внутрішньої гнилі, небезпечної для дерева.

Дерево стає вразливим до механічних пошкоджень і може легко зламатися під час сильного вітру через пошкоджену серцевину.

Ураження ксилеми призводить до порушення водного балансу, через що живлення крони погіршується, спричиняючи передчасне опадання листя.

Наявність грибів на деревах знижує їхню декоративну цінність, що є критичним для паркових та садових насаджень.

Поступове накопичення інфекційного фону в саду може призвести до масового поширення хвороби на здорові екземпляри дерев.

Першочерговою мірою захисту є проведення регулярного санітарного очищення, під час якого видаляються всі заражені та відмерлі частини дерев.

Всі відкриті рани на стовбурах та товстих гілках необхідно обов’язково обробляти дезінфекторами, щоб запобігти проростанню спор грибів.

Профілактична обробка дерев фунгіцидами на основі міді допомагає створити захисний бар’єр на поверхні кори в періоди високої вологості.

Створення умов для гарної циркуляції повітря в кроні та навколо дерева зменшує ризики формування вологого мікроклімату, придатного для грибів.

При виявленні плодових тіл їх слід механічно видаляти та знищувати (спалювати), не допускаючи розсіювання спор на навколишню територію.