Коринелієві гриби

Первинною ознакою інфікування є поява невеликих чорних, часто стовпчикоподібних або булавоподібних структур на поверхні кори молодих пагонів.

У міру розвитку захворювання уражені ділянки кори можуть розтріскуватися, а під ними часто спостерігається розростання тканин, що нагадує хворобливі нарости або пухлини.

У місцях скупчення плодових тіл гриба кора набуває некротичного вигляду, стає крихкою та втрачає свою захисну функцію для внутрішніх шарів деревини.

Листя на сильно уражених гілках може набувати хлоротичного відтінку, поступово в'янути та передчасно опадати через порушення нормального сокоруху.

При огляді в лабораторних умовах на зрізах уражених ділянок виявляються міцеліальні сплетення, що глибоко проникають у кору та камбіальний шар.

Родина Coryneliaceae належить до порядку Chaetothyriales та об'єднує спеціалізовані гриби-аскоміцети, що переважно ведуть паразитичний спосіб життя на деревних рослинах.

Ці гриби є вузькоспеціалізованими біотрофами, здатними формувати характерні плодові тіла — перитеції, що виступають над поверхнею уражених тканин рослини-господаря.

Основним типом хвороби, що викликається представниками цієї родини, є утворення специфічних галів, пухлин або некрозів на корі та гілках багаторічних деревних культур.

Життєвий цикл збудника тісно пов'язаний з фенологією розвитку господаря, при цьому гриб може зберігатися в тканинах рослини протягом тривалого періоду часу.

Патогенний процес спрямований на виснаження поживних ресурсів рослини, що в довгостроковій перспективі призводить до структурних змін у провідних тканинах гілок.

Розвиток коринелієвих грибів прямо залежить від рівня вологості повітря, оскільки для проростання спор та формування нових плодових тіл необхідна крапельно-рідка волога.

Сприятливим періодом для зараження вважається весняно-осінній сезон з помірними температурами та частими опадами, що забезпечують високу вологість у кроні рослин.

Поширення конідій та аскоспор гриба в агроценозах відбувається переважно вітром, а також краплями дощу, що переносять інфекційні зачатки на здорові частини крони.

Ослаблені рослини, що мають механічні пошкодження кори, є найбільш вразливими мішенями для первинного впровадження міцелію гриба.

Щільність посадок, що перешкоджає нормальній циркуляції повітря, створює локальний мікроклімат, який сприяє швидкому накопиченню та поширенню інфекційного фону.

Головна небезпека полягає у поступовому відмиранні гілок, що знижує загальну продуктивність деревних насаджень та їхню декоративну цінність.

У разі ураження плодових культур, гриб побічно знижує обсяг врожаю через загальний стресовий стан дерева та недостатнє живлення плодів.

Тривале паразитування патогена створює сприятливі умови для вторинного заселення ослаблених ділянок шкідниками та іншими патогенними мікроорганізмами.

Порушення цілісності кори відкриває шлях для проникнення бактеріальних інфекцій, що може призвести до більш швидкого розвитку некрозів та загибелі великих скелетних гілок.

У запущених випадках, без проведення санітарних заходів, хвороба може призвести до повної втрати господарської цінності окремих екземплярів рослин.

Основним методом профілактики є проведення регулярної санітарної обрізки та негайне видалення всіх гілок із ознаками ураження.

Зрізи необхідно обробляти садовими замазками або дезінфікуючими розчинами, щоб виключити повторне зараження відкритих ран спорами гриба.

Застосування мідьвмісних фунгіцидів у ранньовесняний період до початку розпускання бруньок дозволяє суттєво знизити запас інфекції на поверхні кори.

Важливо підтримувати високий рівень агротехніки, забезпечуючи рослини необхідними елементами живлення для підвищення їхнього природного імунітету.

Для запобігання поширенню хвороби слід дотримуватися достатніх інтервалів між рослинами при посадці, щоб забезпечити ефективну вентиляцію крон.