Ризоктоніоз рису

Первинні симптоми проявляються у вигляді плям на піхвах листя, що розташовані поблизу рівня води. Спочатку вони мають водянистий відтінок, згодом набувають коричневого кольору з нечіткими краями.

У центрі таких плям часто спостерігається знебарвлення тканин до білястого або світло-сірого відтінку. Уражені ділянки поступово збільшуються в розмірах та можуть зливатися між собою.

За умов високої вологості повітря на плямах можна побачити білуватий павутинистий наліт. Це грибниця, в якій з часом дозрівають склероції, що мають вигляд дрібних темних зерняток.

Прогресування хвороби призводить до пожовтіння листя та подальшого його відмирання. Рослина виглядає пригніченою, що суттєво обмежує можливості для нормального фотосинтезу.

При сильному ураженні страждає стебло, що може спричинити вилягання рису. Це ускладнює збір врожаю та призводить до гниття нижніх частин рослини, що значно знижує якість всього врожаю.

Збудником цієї хвороби є патогенний гриб Corticium sasakii (інша назва Rhizoctonia solani). Цей мікроорганізм здатний тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті у вигляді склероціїв або грибниці.

Гриб вражає різні види культурних рослин, але саме для рису він становить особливу загрозу через специфічні умови вирощування. Патоген накопичується в ґрунті при постійному вирощуванні культури на одному місці.

Інфекція поширюється за допомогою поливної води, де часто плавають склероції гриба. Також спори можуть переноситися вітром, що сприяє швидкому охопленню великих площ посівів під час сприятливої погоди.

Біологія збудника передбачає високу залежність від наявності води на полі, яка служить вектором для міцелію. Саме в умовах затоплення чеків гриб отримує оптимальне середовище для розмноження.

Проникнення гриба в тканини рослини відбувається безпосередньо через поверхню стебла. Після потрапляння на рослину патоген швидко утворює новий міцелій, що призводить до поступового руйнування клітин.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є умови з високою вологістю повітря (вище 90%) та підвищеними температурами повітря. Гриб найбільш активний при температурних показниках від +24°C до +30°C.

Густий травостій сприяє утворенню стабільного мікроклімату, який захищає спори гриба від сонячного світла та підтримує високу вологість. Це значно прискорює темпи поширення хвороби.

Надлишкове застосування азотних добрив стимулює бурхливий ріст вегетативної маси, роблячи тканини рослин ніжними та більш вразливими до проникнення патогена. Це одна з головних помилок в агротехніці рису.

Застій води на чеках через неправильну організацію дренажної системи створює ідеальні умови для розмноження збудника. Постійна наявність водного шару перешкоджає просиханню поверхні ґрунту.

Наявність післяжнивних решток, які не були переорані вчасно, залишається головним джерелом збереження інфекційного навантаження на наступний рік.

Шкодочинність ризоктоніозу проявляється у значному зниженні врожайності зерна. Інфекція послаблює загальний стан посівів, роблячи їх вразливими до вторинних захворювань.

Хвороба призводить до зменшення маси зерна та погіршення його технологічних якостей. Втрати можуть сягати критичних значень, особливо в роки з дощовим та теплим літом.

Масове полегання рослин, викликане руйнуванням стебла, веде до втрат при механізованому збиранні. До того ж, зерно в поліглих метелках може почати проростати, що псує товарний вигляд.

Уражені рослини мають меншу кількість зерен у колосових метелках, що безпосередньо впливає на економічні результати господарства. Отриманий врожай може мати низьку класність через щуплість та ураження грибом.

Крім прямих втрат врожаю, господарство стикається з витратами на фунгіциди та додаткові агротехнічні заходи, спрямовані на стримування епіфітотії в межах одного господарства.

Дотримання сівозміни є першочерговим заходом для розриву циклу розвитку інфекції. Потрібно уникати вирощування рису на одному полі декілька років поспіль.

Якісна обробка ґрунту, спрямована на глибоке закладення рослинних решток, суттєво зменшує кількість спор у ґрунті. Важливо підтримувати чистоту полів від бур'янів, що можуть бути резерваторами інфекції.

Оптимізація норм висіву дозволяє забезпечити кращу вентиляцію посівів, що знижує вологість у нижньому ярусі. Раціональне внесення добрив, збалансоване за азотом, фосфором та калієм, зміцнює імунітет культури.

Контроль водного рівня на рисових чеках, включаючи своєчасне скидання води, дозволяє зменшити поширення склероціїв по полю. Це один з найефективніших методів превентивної боротьби.

Застосування фунгіцидів на ранніх етапах появи симптомів є критично важливим. Необхідно використовувати препарати, дозволені для використання на рисі, дотримуючись регламентів застосування та норм витрати.