Коніотіріоз сорго

Первинні симптоми проявляються як дрібні плями, що згодом набувають округлої або видовженої форми з темною облямівкою по краях.

Центральна частина плям з часом світлішає і стає сіруватою, на ній чітко помітні чорні крапки — пікніди гриба, які є головним діагностичним показником.

При інтенсивному розвитку хвороби плями зливаються, охоплюючи великі площі листової пластинки, що веде до передчасного відмирання листя.

Найбільш виражені ознаки хвороби спостерігаються на нижніх листках, проте за сприятливих умов патоген швидко поширюється на середні та верхні яруси.

Візуально рослина виглядає пригніченою, з явними ознаками порушення фізіологічних процесів та зниженням тургору в зоні ураження.

Збудником захворювання є гриб Coniothyrium sorghi. Він належить до групи недосконалих грибів, що утворюють пікніди у тканинах рослин-господарів.

Інфекція зберігається на пожнивних рештках, у ґрунті, а також може передаватися через заражений насіннєвий матеріал, що робить контроль хвороби комплексним завданням.

Гриб проникає в тканини листка, виділяючи токсини, які руйнують клітини та зумовлюють появу характерних некротичних плям.

Розповсюдження конідій здійснюється повітряно-крапельним шляхом, а також за допомогою комах та сільськогосподарських знарядь під час догляду за посівами.

Патоген є досить пластичним і здатний уражувати сорго протягом усього вегетаційного періоду, активно розвиваючись при достатній кількості вологи.

Висока вологість повітря та часті опади є ключовими факторами, що провокують масове зараження посівів коніотіріозом.

Температурний режим у межах +20…+28°C є оптимальним для проростання спор та активного розвитку грибниці в тканинах сорго.

Порушення агротехніки, зокрема надмірна загущеність посівів, створює застій повітря та підвищує вологість у нижньому ярусі, що сприяє розвитку інфекції.

Недотримання сівозміни призводить до накопичення інфекційного фону в ґрунті, що робить посіви вразливішими з моменту проростання.

Дефіцит поживних речовин або їх незбалансоване внесення суттєво знижує природну опірність рослин до грибкових захворювань.

Головна небезпека полягає у зменшенні асиміляційної площі листя, що безпосередньо впливає на налив зерна та загальну продуктивність культури.

У разі значного ураження спостерігається недорозвиненість волотей, що призводить до суттєвого зменшення валового збору врожаю.

Знижується маса 1000 зерен, що негативно позначається на посівних якостях насіння, якщо воно планується до використання в наступному сезоні.

Рослини, що були рано уражені коніотіріозом, мають знижену стійкість до стресових факторів середовища, включаючи посуху та вилягання.

Хвороба погіршує якість кормової маси при вирощуванні сорго на силос, роблячи її менш поживною та менш стійкою до зберігання.

Основним заходом профілактики є суворе дотримання сівозміни, що обмежує можливість розвитку гриба в ґрунті.

Якісна обробка ґрунту, спрямована на повне загортання рослинних решток, дозволяє істотно зменшити первинний інфекційний запас патогена.

Використання стійких до хвороб сортів та гібридів сорго є найбільш ефективним та економічно виправданим способом боротьби.

• Вибір якісного протруєного насіннєвого матеріалу.
• Оптимальні строки та густота посіву.
• Систематична боротьба з бур'янами-резерваторами.
• Застосування фунгіцидів на ранніх стадіях появи симптомів.

Важливим аспектом є збалансоване живлення фосфорно-калійними добривами, що зміцнює стінки клітин та підвищує імунітет рослин.