Кольпома дубова

Головною ознакою зараження є поява на поверхні кори характерних чорних, витягнутих поперек гілок плодових тіл гриба.

У місцях активного розвитку патогена кора відмирає, набуває бурого кольору, стає сухою та вкритою тріщинами.

Поступово спостерігається всихання окремих гілок, що є наслідком порушення провідності тканин через розвиток некрозу.

Кора на уражених ділянках стає крихкою і легко відділяється, під нею часто можна помітити розвиток грибної строми.

Виявлення поперечних тріщин на корі, з яких виступають губи апотеціїв, є найбільш надійним діагностичним методом у польових умовах.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Colpoma quercinum (Pers.) Wallr., який належить до порядку Rhytismatales. Цей патоген спеціалізується на ураженні ослаблених дерев роду дуб.

Життєвий цикл гриба включає формування плодових тіл, відомих як апотеції, що виглядають як видовжені темні утворення на корі гілок.

Міцелій патогена розвивається у корі та камбіальному шарі, поступово поширюючись вздовж гілок і стовбурів, що порушує життєдіяльність рослини.

Гриб здатний тривалий час зберігатися на відмерлих частинах дерева, утворюючи спори, які легко розносяться вітром і краплями дощу на сусідні здорові екземпляри.

Біологія патогена тісно пов'язана зі станом дерева-господаря: гриб частіше заселяє ділянки з порушеною цілісністю кори або зниженою стійкістю.

Розвитку гриба Colpoma quercinum сприяють тривалі періоди підвищеної вологості, які забезпечують умови для проростання спор.

Загущені насадження, де повітря має високу вологість і слабку циркуляцію, стають найбільш вразливими до поширення інфекції.

Ослаблені дерева, що страждають від несприятливих екологічних факторів, більш схильні до колонізації цим патогеном.

Температурний режим помірної зони сприяє тривалому розвитку грибниці в осінньо-зимовий період, коли рослина перебуває у стані спокою.

Механічні пошкодження кори, спричинені іншими шкідниками або дією людини, стають «вхідними воротами» для проникнення інфекції.

Кольпома дубова спричиняє серйозні некрози кори, що призводить до порушення нормального руху поживних речовин та вологи від коріння до крони.

Масове ураження гілок призводить до передчасного всихання дерев та зменшення їхнього приросту, що негативно впливає на здоров’я лісу.

Ураження окремих дерев створює умови для розвитку вторинних шкідників, які остаточно знищують вже ослаблений деревостан.

Якість деревини в місцях розвитку некрозу значно знижується, що зменшує економічну ефективність ведення лісового господарства.

Сильне поширення хвороби в молодих насадженнях та розсадниках може призвести до масової загибелі сіянців дуба.

Основним заходом захисту є проведення регулярних санітарних рубок та видалення уражених гілок із зони росту дубів.

Необхідно проводити своєчасне виявлення та ізоляцію хворих дерев, щоб обмежити поширення спор у насадженні.

Важливо забезпечувати оптимальні умови для росту, включаючи проріджування загущених ділянок для кращої вентиляції та інсоляції.

Профілактика в розсадниках включає суворе дотримання агротехніки та контроль за станом вологості повітря навколо садивного матеріалу.

Хімічний захист ефективний лише на початкових етапах розвитку і рідко застосовується у дорослих лісових масивах через складність обробки.