Антракноз, спричинений Colletotrichum watphraense

Первинною ознакою інфікування є поява дрібних, округлих або неправильної форми плям на листках, пагонах та плодах. З часом плями збільшуються, стають темно-коричневими або чорними, часто зі світлим центром і темною облямівкою.

На уражених тканинах формуються спороложа збудника — дрібні чорні крапки, які стають помітними при високій вологості. Під час дощової погоди на поверхні плям може виступати рожевий або лососевий наліт, що складається з маси конідій гриба.

Ураження плодів призводить до їх деформації, утворення глибоких виразок та подальшого гниття. Нерідко хвороба уражає черешки листків та стебла, що спричиняє їх передчасне всихання та загибель вегетативних органів рослини.

У молодих рослин можливий розвиток симптомів в'янення, викликаного порушенням провідних тканин через некротичні ураження стебла. Хвороба може проявлятися як «опік», коли окремі некрози зливаються у великі ділянки відмерлої тканини.

Характерною рисою цього виду є здатність уражати широкий спектр культур, включаючи плодові, овочеві та декоративні рослини, що робить його небезпечним для багатьох агроценозів.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Colletotrichum watphraense, що належить до відділу Ascomycota. Цей патоген є частиною комплексу видів Colletotrichum gloeosporioides, відомого своєю агресивністю.

Гриб розмножується безстатевим шляхом за допомогою конідій, які утворюються в акервулюсах. Ці конідії розносяться потоками повітря, краплями дощу або під час проведення агротехнічних робіт на ділянці.

Міцелій гриба може тривалий час зберігатися в рослинних рештках, ґрунті та на насінні. Патоген проникає в тканини рослини як через природні отвори, наприклад продихи, так і безпосередньо через кутикулу за допомогою аппресоріїв.

Висока генетична мінливість виду дозволяє йому швидко адаптуватися до різних умов середовища та долати захисні бар'єри багатьох стійких сортів. Молекулярна діагностика є єдиним надійним методом ідентифікації цього виду.

Під час своєї життєдіяльності гриб виділяє специфічні ферменти та токсини, які руйнують клітинні стінки рослини-господаря, полегшуючи подальшу колонізацію тканин.

Розвиток антракнозу, спричиненого Colletotrichum watphraense, залежить від рівня вологості повітря та температури. Оптимальними для проростання спор є вологість понад 85% та температура в діапазоні 22–28°C.

Тривалі періоди дощів, тумани та рясні роси створюють ідеальне середовище для інфікування нових частин рослини. Краплі води є головним механізмом поширення конідій від джерела інфекції до здорових тканин.

Загущені посіви, погане провітрювання у теплицях та недотримання агротехніки прискорюють епіфітотію. Недостатня циркуляція повітря підтримує мікроклімат з підвищеною вологістю навіть у посушливі періоди.

Ослаблені рослини, що відчувають дефіцит поживних речовин або перебувають у стресі через погодні умови, уражаються значно швидше. Механічні пошкодження шкірки плодів та листя полегшують проникнення інфекції.

Накопиченню інфекційного фону сприяє наявність невивезених рослинних решток, які слугують резерватором гриба протягом зими.

Шкідливість захворювання полягає у значних втратах товарної якості плодів та врожайності культур. Сильно уражені плоди стають непридатними для реалізації або зберігання, швидко згниваючи.

Через пошкодження листкового апарату знижується інтенсивність фотосинтезу, що призводить до загального ослаблення рослини, погіршення формування генеративних бруньок та зниження якості врожаю.

За масового розвитку антракнозу втрати врожаю можуть сягати від 30% до 80% залежно від культури та погодних умов. Особливу небезпеку хвороба становить у розплідниках і теплицях, де інфекція поширюється дуже швидко.

Ураження стебел може призвести до полягання рослин, що робить їх вразливими до вторинних патогенів. У глобальному контексті цей гриб є загрозою для експорту продукції через суворі карантинні обмеження.

Окрім прямого економічного збитку, витрати на захист, зокрема фунгіциди, істотно підвищують собівартість продукції.

Система захисту включає комплекс агротехнічних та хімічних заходів. Головним етапом є використання здорового насіннєвого матеріалу, що пройшов фунгіцидну обробку.

Профілактичні заходи включають видалення та знищення рослинних решток після збору врожаю, а також дотримання сівозміни, що перешкоджає накопиченню інфекції в ґрунті.

Для запобігання поширенню хвороби необхідно вчасно проводити санітарну обрізку уражених частин та підтримувати оптимальну щільність посівів для гарної аерації.

• Застосування контактних та системних фунгіцидів на основі міді, стробілуринів або триазолів.
• Регулярний моніторинг стану посівів під час періодів високої вологості.
• Забезпечення збалансованого мінерального живлення для зміцнення імунітету рослин.

При виборі фунгіцидів слід чергувати препарати з різними механізмами дії для запобігання розвитку резистентності у патогена.