Антракноз, що викликається Colletotrichum queenslandicum

Перші ознаки проявляються у вигляді дрібних, вдавлених плям округлої або овальної форми на листі, стеблах та плодах. З часом колір уражених ділянок змінюється від світло-коричневого до темно-бурого, іноді з вираженою темною облямівкою.

За умов високої вологості на поверхні плям утворюються характерні подушечки, що являють собою скупчення конідій гриба. Вони можуть мати рожевий, помаранчевий або кремовий відтінок, що є діагностичною ознакою роду Colletotrichum.

При ураженні стебел хвороба викликає появу виразок, які можуть оперізувати рослину, що призводить до в’янення та відмирання частин, розташованих вище. У місцях ураження тканини часто тріскаються, порушуючи нормальний рух соків.

Плоди, уражені цим видом антракнозу, покриваються мокнучими плямами, які швидко збільшуються в розмірах. При глибокому ураженні відбувається гниття м'якоті плоду, що робить врожай цілком непридатним для реалізації та зберігання.

Загальний стан рослини помітно погіршується: спостерігається передчасне опадання листя, деформація пагонів та істотне уповільнення темпів росту, що негативно позначається на продуктивності культури.

Збудником хвороби є недосконалий гриб з роду Colletotrichum, відомий як Colletotrichum queenslandicum. Цей патоген належить до групи аскоміцетів та спеціалізується на ураженні широкого спектра сільськогосподарських культур, переважно у тропічних та субтропічних поясах.

Гриб зберігається в рослинних рештках, ґрунті та на насіннєвому матеріалі у вигляді міцелію або конідій. У життєвому циклі патогена важливу роль відіграє здатність до сапротрофного живлення, що дозволяє йому тривалий час виживати в зовнішньому середовищі до появи сприйнятливого господаря.

Поширення конідій відбувається переважно через краплі дощу, поливну воду, вітер, а також при переміщенні зараженого посадкового матеріалу. Інфекція проникає через епідерміс рослини, часто використовуючи природні отвори або механічні пошкодження тканин.

Мікроскопічна будова гриба характеризується формуванням ложа (ацервул), всередині яких дозрівають численні одноклітинні безбарвні конідії. Ці структури забезпечують масове зараження нових площ протягом одного вегетаційного сезону.

Біологічна особливість C. queenslandicum полягає в його агресивності за умов високих температур та вологості. Патоген здатний швидко адаптуватися до змінних умов середовища, створюючи приховані осередки інфекції в посівах.

Оптимальні умови для розвитку інфекції — це поєднання температурного режиму від +22 до +28 градусів Цельсія та високої відносної вологості повітря вище 85 відсотків. Такі показники є критичними для проростання спор.

Часті опади, тумани та рясні роси в ранкові години створюють сприятливе середовище для інтенсивного спороношення. Краплі вологи на поверхні листя необхідні для того, щоб конідії могли прорости та проникнути в тканини рослини-господаря.

Погана аерація посівів, викликана загущеними посадками, значно підвищує ризик епіфітотії. Застій повітря в нижній частині рослин сприяє тривалому збереженню вологи, що провокує прискорений розвиток патогена.

Порушення правил агротехніки, зокрема надмірне внесення азотних добрив, знижує природну опірність рослин. Занадто ніжні, перегодовані тканини легше піддаються атаці грибних гіф.

Наявність бур'янів на ділянці часто виступає додатковим фактором ризику, оскільки багато бур'янів можуть слугувати резерваторами для Colletotrichum queenslandicum у періоди відсутності основної культури.

Шкідливість захворювання полягає у прямих втратах врожаю, які можуть сягати 50–70 відсотків за відсутності захисних заходів. Патоген уражає як вегетативні органи, так і репродуктивні, позбавляючи рослину можливості повноцінного формування плодів.

Пошкоджені плоди втрачають свої товарні якості, смак та піддаються вторинному зараженню бактеріальними гнилями під час зберігання. Це призводить до значних економічних збитків як на стадії вирощування, так і на етапі логістики.

Заражене насіння та розсада стають джерелом поширення хвороби на нові території. Використання неякісного посадкового матеріалу призводить до зниження схожості та слабкого розвитку рослин з ранніх фаз онтогенезу.

Хвороба виснажує рослину, роблячи її вразливою для впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Внаслідок масового відмирання асиміляційної поверхні фотосинтез пригнічується, що веде до дефіциту поживних речовин у всіх органах.

Тривале збереження гриба в ґрунті та рослинних рештках ускладнює сівозміну. Це потребує впровадження дорогих заходів з очищення поля та тривалих пауз у вирощуванні сприйнятливих культур на конкретній ділянці.

Фундаментом боротьби є використання здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу. Перед посівом насіння рекомендується обробляти фунгіцидами або піддавати термічній дезінфекції для знищення спор.

Дотримання правил сівозміни — ключовий етап профілактики. Не рекомендується повертати сприйнятливі культури на колишнє місце раніше, ніж через 3–4 роки. Кращими попередниками є зернові культури.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на створення умов, несприятливих для патогена: регулярне прополювання, вчасне видалення та знищення заражених рослинних решток, а також правильний режим поливу під корінь.

Застосування хімічних засобів захисту рослин виправдане в періоди підвищеної загрози. Ефективні препарати на основі міді, стробілуринів та системних фунгіцидів тріазолової групи, які блокують розвиток міцелію.

• Вчасна діагностика хвороби на ранніх стадіях.
• Організація провітрювання посівів для зниження вологості.
• Використання сортів, що проявляють стійкість до антракнозу.
• Регулярний моніторинг стану здоров’я рослин.
• Проведення профілактичних обробок до початку цвітіння.