Антракноз сорго

На ранніх етапах розвитку хвороби на листках з'являються дрібні водянисті плями, які згодом змінюють колір на червоний, бурий або темно-фіолетовий.

Характерною ознакою є поява некротичних плям з світлим центром та темним обідком, що мають витягнуту форму вздовж жилок листка.

При ураженні стебла внутрішня тканина (серцевина) починає гнити, що призводить до загального в'янення рослини та порушення процесів транспортування поживних речовин.

Уражені метелки передчасно засихають, зернівки формуються недорозвиненими, часто з темними плямами на поверхні, що знижує якість насіннєвого матеріалу.

За вологої погоди на плямах утворюється споровий наліт рожевого або сірого кольору, що свідчить про активне розмноження та поширення гриба.

Збудником антракнозу сорго є фітопатогенний гриб Colletotrichum lineola, який належить до групи недосконалих грибів. Цей патоген є спеціалізованим паразитом, що уражує всі органи рослини протягом вегетації.

Гриб зберігається в ґрунті на залишках стерні, а також передається насіннєвим матеріалом, що робить його вкрай небезпечним при недотриманні агротехнічних норм.

Життєвий цикл патогена включає утворення конідій, які легко розносяться повітряними потоками, краплями дощу або інструментами під час догляду за посівами.

Проникаючи в тканини через природні отвори або пошкодження, гриб швидко колонізує міжклітинний простір, руйнуючи цілісність клітинних оболонок господаря.

На пізніх стадіях розвитку гриб формує спороложа з характерними чорними щетинками, які забезпечують повторне зараження здорових рослин у полі.

Розвиток антракнозу стає масовим при поєднанні високої вологості повітря (понад 80%) та температури в межах +22…+28°C.

Періоди рясних опадів, туманів та випадіння сильних рос створюють ідеальні умови для проростання спор та зараження здорових тканин сорго.

Густі посіви, що перешкоджають нормальній аерації, сприяють утриманню вологи в нижньому ярусі, що значно прискорює епіфітотійний процес.

Порушення сівозміни, коли сорго висівається на одному місці кілька років поспіль, веде до накопичення патогену в поверхневому шарі ґрунту.

Рослини, ослаблені через дефіцит поживних речовин або пошкоджені шкідниками, стають значно вразливішими до інфекційного навантаження цього гриба.

Антракноз вважається однією з найбільш руйнівних хвороб сорго, здатних викликати повну втрату врожаю в особливо сприятливі для хвороби роки.

Внаслідок знищення листової поверхні значно зменшується інтенсивність фотосинтезу, що безпосередньо впливає на масу та виповненість зерна.

Стеблова форма захворювання спричиняє вилягання посівів, що ускладнює процес збирання врожаю та призводить до значних втрат на полі.

Насіння, отримане з уражених рослин, має знижену енергію проростання, а сходи з нього часто гинуть ще до появи на поверхні ґрунту.

Пошкоджені рослини стають більш схильними до вторинних інфекцій, що додатково погіршує фітосанітарний стан поля та якість майбутнього врожаю.

Використання стійких до патогену сортів та гібридів є фундаментом захисту, оскільки хімічні методи не завжди забезпечують повний контроль над інфекцією.

Важливим елементом є дотримання науково обґрунтованої сівозміни з поверненням сорго на поле через три-чотири роки для розриву циклу розвитку патогену.

Глибока оранка з переворотом пласта ґрунту дозволяє поховати рослинні залишки, що є головним джерелом збереження збудника в зимовий період.

Протруювання насіння фунгіцидами широкого спектру дії надійно захищає посіви на початкових етапах розвитку від ґрунтової інфекції.

• Обприскування посівів фунгіцидами при перших ознаках поширення гриба.
• Оптимізація норми висіву для покращення провітрювання посівів.
• Своєчасна боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами хвороби.
• Використання мінеральних добрив з переважанням калію для зміцнення тканин рослин.