Антракноз сочевиці

Симптоми антракнозу спочатку з’являються у вигляді розсіяних дрібних плям бурого або темно-сірого кольору на сходах та дорослих рослинах.

З часом плями збільшуються, стають втиснутими, а в їхній центральній частині формуються чорні подушечки, що є ацервулами гриба.

Поражені стебла часто ламаються, листя передчасно жовтіє, скручується та опадає, що призводить до оголення надземної частини рослини.

На бобах хвороба проявляється темними виразками, які можуть проникати глибоко всередину, спричиняючи деформацію насіння та втрату його схожості.

У разі інтенсивного розвитку хвороби весь посів набуває вигляду обпаленого вогнем, що свідчить про повну втрату вегетативної здатності сочевиці.

Збудником антракнозу є недосконалий гриб Colletotrichum lentis, який відноситься до порядку Melanconiales. Цей патоген є специфічним паразитом бобових культур.

Гриб зимує у вигляді грибниці та склероціїв на уражених рештках рослин, а також може зберігатися безпосередньо всередині насіннєвого матеріалу.

Поширення інфекції в посівах відбувається за допомогою конідій, які переносяться краплями дощу, вітром та комахами-шкідниками на здорові частини рослин.

Патоген має високу здатність до адаптації, що дозволяє йому утворювати нові генерації спор протягом усього періоду вегетації за наявності сприятливих умов.

Розвиток гриба починається з проростання конідій та формування аппресоріїв, за допомогою яких патоген проникає всередину епідермісу рослини-господаря.

Основним фактором, що провокує розвиток антракнозу, є висока вологість повітря, яка перевищує 85% протягом тривалого періоду.

Гриб найбільш активно розвивається при помірних температурах у діапазоні від +15°C до +25°C, що відповідає весняно-літньому періоду вирощування.

Часті опади у фазу цвітіння та формування бобів створюють ідеальні умови для вторинного зараження рослин конідіями.

Порушення густоти посівів та надмірна забур'яненість обмежують аерацію, сприяючи затриманню вологи на листках і поширенню інфекції.

Слабкий імунітет рослин через стресові умови середовища, такі як дефіцит поживних речовин, суттєво підвищує сприйнятливість до гриба.

Антракноз призводить до суттєвих втрат врожайності зерна, які в окремі роки можуть сягати понад 40–50% від потенційної продуктивності.

Хвороба погіршує посівні якості насіння, оскільки воно стає джерелом первинної інфекції для майбутніх сезонів та має низьку енергію проростання.

Через ураження стебел спостерігається вилягання посівів, що ускладнює збирання врожаю та призводить до значних втрат під час комбайнування.

Інфекція провокує передчасне дозрівання, внаслідок чого насіння формується дрібним, зморшкуватим та позбавленим поживних речовин.

Масове ураження посівів призводить до економічних збитків не лише через недоотримання врожаю, а й через додаткові витрати на фунгіцидну обробку.

Основою захисту є використання високоякісного насіння, яке пройшло фітосанітарну перевірку та обов'язкову обробку протруйниками.

Важливим заходом є дотримання сівозміни, що передбачає повернення сочевиці на те саме поле не раніше ніж через три-чотири роки.

Ефективним є своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив, які підвищують стійкість рослин до грибкових захворювань.

При виявленні ознак антракнозу рекомендовано використання фунгіцидів із системною дією для стримування розповсюдження спор.

Після збирання врожаю необхідно проводити ретельну оранку з заорюванням рослинних решток, що значно знижує запас інфекції у ґрунті.