Антракноз цибулі

Перші ознаки хвороби з'являються на соковитих лусках цибулин. На поверхні виникають темні, трохи вдавлені плями, які з часом збільшуються в розмірах.

Характерною ознакою антракнозу є формування концентричних кіл чорного кольору на місці ураження, де гриб формує свої спори. Це робить пляму чітко помітною на світлій поверхні цибулі.

На листі та шийці цибулі плями виглядають як сухі некротичні ділянки. При високій вологості на плямах може з'являтися білуватий або рожевий наліт грибниці.

Уражені цибулини втрачають пружність, стають м'якими та починають гнити. Інфекція швидко поширюється на здорові сусідні цибулини в умовах складського зберігання.

На розрізі тканини цибулі в місці ураження виглядають коричневими, а процес руйнування тканин поступово поглиблюється до центру плоду.

Збудником хвороби є гриб Colletotrichum circinans, який вражає переважно ріпчасту цибулю, цибулю-шалот та порей. Патоген зберігається в ґрунті на рештках рослин, на цибулинах та насінні.

Гриб належить до порядку Меланонієвих. У процесі свого розвитку він утворює конідіальне спороношення у вигляді дрібних чорних подушечок, що розташовуються концентричними колами на тканинах рослини.

Інфекція здатна залишатися життєздатною в ґрунті протягом кількох років, тому сівозміна є найважливішим фактором обмеження поширення гриба на полях.

Спори поширюються краплями дощу, під час поливу, а також механічним шляхом через інвентар, яким обробляли уражені ділянки або хворий посівний матеріал.

Патоген активізується під час дозрівання, проникаючи в цибулини через механічні пошкодження або природні отвори, що призводить до руйнування клітинних стінок.

Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря та ґрунту (понад 80%), особливо в період безпосередньо перед збиранням урожаю та в овочесховищах.

Оптимальною для розвитку гриба є температура від +20°C до +25°C. Проте патоген зберігає активність навіть при нижчих температурах у процесі зимового зберігання.

Надмірний полив, застій води на ділянці та відсутність вентиляції при зберіганні різко підвищують ризик епіфітотії та швидкого загнивання врожаю.

Пошкодження цибулин під час агротехнічних робіт (розпушування, прополювання) значно підвищує сприйнятливість рослин до зараження цим патогеном.

Важкі, перезволожені ґрунти в низинах створюють ідеальні умови для виживання гриба та раннього прояву перших ознак антракнозу на посівах.

Основна шкода полягає у величезних втратах врожаю як під час вирощування на полі, так і при тривалому зберіганні, де хвороба розвивається дуже стрімко.

Товарний вигляд продукції повністю втрачається через чорні плями, що унеможливлює реалізацію цибулі через торговельні мережі та призводить до економічних збитків.

Пошкоджена цибуля не підлягає зберіганню, оскільки вторинна мікрофлора швидко довершує руйнування тканин, перетворюючи запаси на гнилу масу.

Знижується якість посадкового матеріалу: сіянка, отримана із заражених ділянок, стає джерелом інфекції для наступного сезону, продовжуючи цикл хвороби.

Сильне ураження може призвести до зрідження сходів та загибелі молодих рослин, що зменшує загальну врожайність та потребує додаткових витрат на пересів.

Найефективнішим заходом боротьби є дотримання сівозміни, що передбачає повернення цибулевих культур на одне й те саме місце не раніше ніж через 3-4 роки.

Необхідно використовувати лише здоровий, протруєний насіннєвий матеріал та якісну сіянку, яка не має жодних зовнішніх ознак хвороб чи механічних пошкоджень.

• Видалення та знищення післяжнивних решток з поля.
• Глибока оранка ґрунту для закладання інфекції.
• Ретельне просушування цибулі перед закладкою на зберігання.
• Забезпечення стабільного температурно-вологісного режиму в сховищах.

Використання фунгіцидів під час вегетації є доцільним лише за високого ризику поширення хвороби та при суворому дотриманні строків очікування.

Важливо уникати механічних пошкоджень цибулин при збиранні врожаю, оскільки будь-яка подряпина є вразливим місцем для проникнення спор Colletotrichum circinans.