Антракноз есхіномени

Основним візуальним симптомом є поява на стеблах та листках темно-коричневих плям із вираженими заглибленнями (некрозами).

З часом плями поширюються, часто зливаючись між собою, що призводить до відмирання цілих ділянок вегетативних органів рослини.

На уражених тканинах утворюються дрібні чорні крапки, що являють собою плодові тіла гриба (ацервули), які стають помітними при детальному огляді.

При ураженні стебла відбувається порушення транспортування поживних речовин, що викликає в'янення частин рослини, що знаходяться вище місця пошкодження.

За умов високої вологості на поверхні некрозів може спостерігатися слабкий наліт, що свідчить про активну споруляцію патогена.

Збудником антракнозу є мікроскопічний гриб Colletotrichum aeschynomenes, який спеціалізується на патогенезі бобових культур.

Цей гриб належить до роду Colletotrichum, відомого своєю високою агресивністю до сільськогосподарських та дикорослих видів рослин.

Патоген зберігається в ґрунті та на залишках уражених рослин у вигляді міцелію або спеціалізованих спор, що забезпечує його виживання протягом зими.

Життєвий цикл гриба включає розвиток ацервул — спеціальних структур, у яких формуються конідії, що розносяться вітром та краплями дощу.

Біологічно цей мікроорганізм класифікується як гемібіотрофний паразит, здатний до швидкої колонізації тканин рослин-господарів.

Розвиток антракнозу есхіномени критично залежить від наявності високої вологості повітря, що сприяє проростанню спор гриба.

Температурний режим у межах 22-28 градусів Целься є найбільш сприятливим для швидкого поширення інфекції в агроценозі.

Надмірна густота посівів створює застій повітря та підвищує вологість, що значно пришвидшує процес зараження здорових рослин.

Наявність крапель вологи на листках протягом кількох годин є необхідним фактором для того, щоб конідії змогли проникнути в тканини господаря.

Механічні пошкодження від техніки чи комах створюють «ворота» для інфекції, що значно підвищує відсоток уражених площ на полі.

Хвороба завдає великих збитків через знищення листкової поверхні, що прямо впливає на інтенсивність фотосинтезу та ріст рослин.

Значне ураження стебел призводить до їх ламкості, через що культура вилягає, що значно ускладнює процес механізованого збирання врожаю.

При ранньому ураженні посівів спостерігається зниження загальної кількості бобів, що суттєво зменшує кінцевий вихід товарної продукції.

Патоген виснажує рослину, що робить її більш вразливою до впливу інших хвороб та несприятливих абіотичних факторів навколишнього середовища.

Накопичення інфекційного фону в ґрунті обмежує використання полів для вирощування сприйнятливих бобових культур у наступні роки.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни є основним заходом, що дозволяє розірвати цикл розвитку грибкового патогена на полі.

Використання здорового насіннєвого матеріалу та його обов'язкове протруювання фунгіцидами захищає молоді сходи від зараження з насіння.

Якісна та своєчасна оранка з глибоким закладенням рослинних решток у ґрунт допомагає значно зменшити кількість перезимувалої інфекції.

У періоди високого ризику епіфітотій рекомендується застосування фунгіцидів, що мають системну дію на збудників класу антракнозів.

Важливо забезпечувати оптимальну густоту посіву для покращення циркуляції повітря та мінімізації створення сприятливих умов для грибка.