Кокомікоз

Перші симптоми з’являються у вигляді дрібних плям червонувато-бурого кольору на верхній стороні листкової пластинки, які з часом збільшуються у розмірах.

З нижнього боку листка можна побачити характерний рожевий або білий наліт, що складається з маси спор патогену, готових до подальшого поширення по ділянці.

Уражене листя поступово жовтіє, скручується і передчасно опадає, що може призвести до повного оголення гілок дерева вже у розпалі літнього сезону.

На ягодах хвороба проявляється появою темних втиснутих плям. Ягоди втрачають пружність, стають водянистими та непридатними для споживання чи переробки.

Пошкоджені гілки та пагони стають тоншими, сповільнюють свій розвиток, що свідчить про глибоке ураження судинної системи рослини.

Збудником цієї хвороби є патогенний гриб Coccomyces hiemalis, що вражає представників роду слив, особливо вишню та черешню. Це захворювання має широке поширення в зонах з помірним кліматом.

Життєвий цикл гриба включає стадію конідій, які активно поширюються вітром та краплями дощу протягом всього вегетаційного періоду, вражаючи нові ділянки саду.

Зимує патоген у вигляді міцелію в опалому листі під деревами. Навесні в тканинах минулорічного листя формуються спорові сумки, що випускають спори під час перших теплих дощів.

Розвиток інфекції починається з проникнення спор у продихи молодого листя, де вони починають активно розростатися, формуючи нову колонію грибниці.

Біологічна стійкість гриба до несприятливих факторів дозволяє йому успішно перечікувати зиму в рослинних рештках, що робить санітарну очистку саду критично важливою.

Основним фактором, що сприяє розвитку кокомікозу, є висока вологість повітря та часті атмосферні опади у весняно-літній період.

Оптимальна температура для масового спороношення гриба становить +18...+22°C, що відповідає температурі у червні та липні в багатьох регіонах.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, створюють парниковий ефект, який значно прискорює проростання спор та розвиток міцелію на тканинах рослин.

Погана агротехніка, зокрема відсутність догляду за пристовбурними колами, створює сприятливе середовище для накопичення інфекційного навантаження.

Туманна та дощова погода під час цвітіння значно підвищує ризик раннього спалаху захворювання, що може призвести до втрати частини врожаю.

Найбільша шкода полягає у передчасному опаданні листя, що позбавляє дерево можливості накопичити поживні речовини для зимівлі.

Сильно уражені дерева значно гірше переносять зимові морози, що призводить до обмерзання окремих гілок або загибелі дерева в цілому.

Висока шкідливість захворювання проявляється також у зниженні якості та кількості врожаю, оскільки плоди не отримують необхідного живлення та деформуються.

Тривале зараження саду призводить до виснаження дерев, через що вони стають вразливішими до інших хвороб та шкідників саду.

У випадках сильного епіфітотійного розвитку захворювання сади можуть втратити свою продуктивність протягом лічених років, що вимагає великих витрат на відновлення.

Головною профілактичною дією є своєчасна прибирання опалого листя восени, яке підлягає обов'язковому спалюванню або глибокому компостуванню.

Агротехнічні заходи, включаючи правильну обрізку крони, забезпечують гарне провітрювання та освітлення, що ускладнює розвиток грибних хвороб.

Хімічний захист передбачає обприскування дерев фунгіцидами системної або контактної дії згідно з графіком вегетації рослин.

• Обробка мідьвмісними препаратами навесні.
• Фунгіциди під час формування зав'язі.
• Обробка після збору врожаю.

Застосування стійких сортів та підживлення дерев збалансованими добривами підвищує природний імунітет, допомагаючи рослинам краще протистояти патогену.