Кокомікоз

Першими ознаками хвороби є дрібні червонувато-бурі плями на верхній стороні листкової пластини.

Згодом плями збільшуються, зливаються, а на нижньому боці листа з'являються рожево-білі подушечки з конідіями.

Характерною рисою є передчасне пожовтіння та масове опадання листя, що часто починається вже в червні або липні.

Плоди уражених дерев стають деформованими, на них з'являються вдавлені плями, вони часто засихають перед дозріванням.

Сильне ураження призводить до того, що дерево втрачає листя задовго до настання осені, що значно послаблює його стан.

Збудником кокомікозу є сумчастий гриб Blumeria hiemalis, що спеціалізується на ураженні кісточкових плодових культур.

Первинне зараження відбувається навесні аскоспорами, які розвиваються в опалому листі, що перезимувало під деревами.

Вторинне поширення інфекції забезпечується конідіями, які активно переносяться вітром та краплями дощу протягом усього літа.

Міцелій гриба розвивається в міжклітинниках листків, проникаючи всередину через продихи рослини.

Здатність патогена зберігатися в уражених тканинах забезпечує його виживання протягом несприятливих періодів року.

Розвитку хвороби сприяє тепла волога погода, особливо часті дощі в літній період.

Оптимальна температура для проростання спор становить 15–20 градусів Цельсія при високій вологості повітря.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, стають осередками швидкого розмноження патогена.

Наявність бур'янів та поганий догляд за пристовбуровими колами підвищують загальний рівень вологості.

М'які зими сприяють кращому збереженню інфекційного запасу в опалому листі, що збільшує ризик зараження навесні.

Через передчасне опадання листя порушується фотосинтез, що позбавляє дерево необхідних поживних речовин.

Дерева втрачають зимостійкість і часто гинуть під час навіть помірних морозів узимку.

Урожайність значно знижується, оскільки дерево не здатне закласти достатню кількість бруньок для наступного року.

Пошкоджені плоди втрачають товарний вигляд, смакові якості та стають непридатними для довготривалого зберігання.

Масштабні епіфітотії можуть призвести до повної деградації та загибелі плодового саду за кілька сезонів.

Обов'язковим заходом є збирання та спалювання або глибока заорювання опалого листя восени для знищення джерела інфекції.

Проведення регулярної обрізки крони забезпечує гарне провітрювання та просихання листя після дощу.

Застосування фунгіцидів на основі міді та системних препаратів є основою хімічного захисту в критичні фази вегетації.

Обробки варто проводити до цвітіння та після збору врожаю для зниження інфекційного фону в саду.

Важливо дотримуватися сівозміни та просторової ізоляції, щоб обмежити поширення грибка між ділянками.