Коккокарпія

Зовнішній вигляд коккокарпії нагадує плоскі розетки, які щільно притиснуті до кори. Колір може варіюватися від сірого до сизого або коричневого.

Таллом лишайника часто має оксамитову текстуру, що зумовлено специфічною будовою верхнього шару. Краї лишайника зазвичай злегка загнуті вгору.

При підвищенні вологості лишайник стає яскравішим і м’якшим, що дозволяє легко виявити його під час огляду саду після дощу.

Колонії можуть з часом розростатися, створюючи суцільний килим на старій, грубій корі плодових або декоративних дерев.

При мікроскопічному дослідженні видно клітини фотобіонта, які розподілені в талломі, забезпечуючи життєдіяльність усього симбіозу.

Coccocarpia — це рід листуватих лишайників з родини Coccocarpiaceae. Важливо зазначити, що з погляду фітопатології це не є хворобою рослин, а лише організмом-епіфітом.

Цей організм є симбіотичним комплексом, що складається з гриба та ціанобактерій роду Nostoc. Вони використовують кору дерева виключно як опору для зростання.

Лишайники не проникають у живі тканини рослини і не є паразитами. Усі необхідні для життя поживні речовини вони отримують з повітря, дощу та мікрочастинок пилу.

Існує близько двох десятків видів цього роду, більшість з яких мешкає в умовах тропічного та субтропічного клімату з високою вологістю.

Наявність коккокарпії на стовбурі — це скоріше показник того, що дерево росте повільно, а екологічна ситуація в саду є благополучною.

Для поширення коккокарпії необхідні умови високої вологості повітря. Вони не витримують сухого та спекотного клімату, тому зустрічаються локально.

Ці організми є чутливими біоіндикаторами якості повітря. Велика кількість сірчистого газу в атмосфері призводить до їх швидкої загибелі.

Їм потрібні затінені та захищені від прямого вітру ділянки, де волога довше утримується на поверхні кори дерева.

Температурний режим для розвитку лишайників має бути стабільним, без різких перепадів, що характерно для зон помірного вологого клімату.

Старі дерева з глибокими тріщинами в корі є ідеальним місцем для закріплення спор та формування нових колоній коккокарпії.

Прямої шкоди рослині коккокарпія не завдає. Вона не є патогеном, що руйнує клітини дерева або забирає його життєві сили.

Непряма шкода можлива лише у випадку надмірного закриття поверхні кори, що може дещо погіршити процеси дихання тканин дерева.

Під щільними колоніями лишайників можуть накопичуватися шкідники, проте це швидше наслідок поганого догляду за корою, ніж дія самого лишайника.

Для плодових господарств наявність великої кількості лишайників сигналізує про слабкий приріст дерева, на якому кора не оновлюється своєчасно.

Таким чином, коккокарпію слід сприймати як нейтральний елемент природного середовища, який не впливає на врожайність.

Спеціальних заходів боротьби у вигляді обприскування фунгіцидами не потрібно, оскільки препаратів для знищення саме лишайників не існує.

Найкращою профілактикою є підтримка гарного стану дерева: вчасне внесення добрив, якісний полив та обрізка для формування крони.

Якщо необхідно позбутися лишайників з естетичних міркувань, використовують механічну очистку за допомогою щіток або спеціальних скребків.

Весняне вапнування стовбурів є ефективним методом, оскільки воно змінює кислотність поверхні кори, що перешкоджає прикріпленню лишайників.

Важливо забезпечити вільну циркуляцію повітря в саду, регулярно видаляючи пошкоджені гілки, що значно знижує вологість і перешкоджає росту епіфітів.