Циборіоз шовковиці

Головним симптомом є перетворення плодів на тверді, гіпертрофовані та деформовані утворення, які значно перевищують розмір здорових ягід.

Поверхня уражених соплодій вкривається білуватим або сірим нальотом спороношення гриба, що надає їм вигляду нетипових наростів на гілках дерева.

У процесі дозрівання ягоди стають твердими, їх м'якоть повністю руйнується і заміщується щільною масою грибниці — склероцієм темно-коричневого або чорного кольору.

Уражені ягоди повністю втрачають свої смакові та харчові якості, стаючи непридатними для вживання та переробки. Вони мають шкірясту консистенцію.

Масове ураження супроводжується передчасним опаданням таких муміфікованих плодів, що створює значне інфекційне навантаження на ґрунт під деревом.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Ciboria carunculoides, який належить до родини Склеротинієвих. Цей патоген є вузькоспеціалізованим паразитом, що спеціалізується на ураженні генеративних органів шовковиці (тутових дерев).

Життєвий цикл гриба нерозривно пов'язаний з фенологічними фазами розвитку дерева-господаря. Зимує патоген у формі склероціїв, що формуються з муміфікованих ягід, які опадають на ґрунт або залишаються в кроні.

Навесні, під час масового цвітіння шовковиці, зі склероціїв розвиваються апотеції — плодові тіла блюдцеподібної форми. Вони продукують аскоспори, які розносяться потоками повітря та комахами.

Інфекція відбувається під час потрапляння аскоспор на приймочки маточок розкритих квіток. Міцелій гриба проникає всередину зав'язі, де починає активно розвиватися, блокуючи формування плоду.

Біологічна адаптованість гриба забезпечує високу ефективність зараження саме в період запилення, що робить його вкрай небезпечним для врожаю у вологі весняні роки.

Ключовим чинником розвитку хвороби є висока вологість повітря та опади безпосередньо в період цвітіння. Краплі вологи на квітках є ідеальним середовищем для проростання спор.

Температурний режим у межах +15...+20 градусів Целься створює сприятливі умови для швидкого розмноження та поширення збудника в саду.

Загущені посадки, які перешкоджають нормальній циркуляції повітря, сприяють тривалому утриманню вологи на органах дерева, що підвищує ризик інфікування.

Наявність великої кількості опалих муміфікованих плодів минулих років під деревом значно підвищує ймовірність спалаху хвороби навесні.

Мікроклімат саду відіграє вирішальну роль; в умовах частих ранкових туманів розвиток циборіозу набуває характеру епіфітотії.

Шкодочинність полягає в катастрофічному зниженні врожайності, оскільки більшість зав'язі перетворюється на неїстівні склероції замість стиглих ягід.

Хвороба робить урожай непридатним для реалізації на ринку та промислового використання, що призводить до суттєвих економічних збитків для господарства.

Постійне ураження виснажує дерево, знижуючи його імунітет та здатність до нормального росту і плодоношення в наступних сезонах.

Муміфіковані плоди можуть стати джерелом поширення патогену на сусідні дерева, що створює загрозу для всієї плантації при відсутності заходів захисту.

Втрати врожаю можуть сягати 80-100% за сприятливих для гриба погодних умов, що робить вирощування шовковиці без захисту ризикованим.

Основним агротехнічним заходом є систематичний збір та знищення муміфікованих плодів, що дозволяє значно зменшити запас інфекції в саду.

Глибока перекопка пристовбурних кіл восени дозволяє закопати склероції на глибину, з якої апотеції не зможуть вийти на поверхню навесні.

Проведення обрізки крони для забезпечення оптимальної вентиляції та освітлення зменшує вологість і, як наслідок, ймовірність зараження квіток.

Використання дозволених фунгіцидів під час цвітіння може бути ефективним, проте обробки мають проводитися з урахуванням виходу плодових тіл гриба з ґрунту.

Дотримання просторової ізоляції між старими ураженими насадженнями та молодими садами допоможе стримати поширення інфекції на нові ділянки.